Слова перемінення дарів під час Меси

Тоді, у Вечірнику, Він приніс Свої Тіло і Кров у дар для нас і за нас. Дав їх насамперед апостолам, присутнім у на Останній Вечері, щоби споживали й пили, але звелів повторювати й увічнити цю таємницю. Отже, у Вечірнику ми знаходимо джерело Меси. Це підтверджує Святе Письмо, аж чотирикратно подаючи нам описання Євхаристійної трапези.

Тут варто звернути увагу на, здавалось би, невеличку подробицю в описанні Останньої Вечері. Ідеться про слова «а відспівавши»: вони стосуються пасхального бенкету, який юдеї врочисто справляли раз на рік, згадуючи вихід свого народу з єгипетської неволі в середині ХІІІ століття до нашої ери. В апостолів, які разом із Христом споживали пасхальну вечерю, Його жести викликати чималий подив, бо ж Христос Своїми діями скасував тодішню святість пасхальної учти, безумовну для юдеїв, і дав абсолютно нову спасенну реальність, точніше кажучи, Новий Завіт, який мали виконувати насамперед самі апостоли, а потім – усі вірні до кінця часів.

Христос тоді заповів, що хліб і вино будуть обожені. Тож і нині, коли священик зважується промовити ці біблійні слова Христа, які мають міць перетворення, він усвідомлює, що торкається своїми словами й жестами самого серця нашої віри. Тому він вимовляє їх побожно, піднесено, тому сам двічі приклякає на коліно, і тому всі, хто на нього дивиться в цю мить, стоять навколішки, як під час адорації. Тому інколи в цю мить б’ють дзвони або чути принаймні голос дзвіночка при вівтарі. Тому в цьому місці Меси (хоча й не завжди) відбувається окадження. Варто тут нагадати, що стояння навколішки не має в цю мить покутного характеру – це тільки поклоніння і прославлення. Священик, тримаючи в руках високо піднесені Гостію і Келих, виконує те саме, що й Христос дві тисячі років тому. Це завжди одна й та сама Євхаристія.

Священик повторює тут за Христом, що чинить це на Його спомин. Про який спомин ідеться? Про наше споминання самого Христа, яке пов’язує сьогодення з подією у Вечірнику. Це дуже важливий момент нашої віри! Перед нами бо постає той самий реальний Христос, а не якийсь затьмарений історичний «спогад» про Нього, і не йдеться про якесь «пригадування», зафіксоване, немов фотографія в рамці. То Він сам посеред нас. То про Нього мова, про Його близькість, про Його жертвування Себе для нас і за нас. Так від самого початку проголошує наша Церква. Усі помилкові вчення, тобто єресі, починалися з власної, нової інтерпретації біблійних свідчень, які описують подію у Вечірнику (згадайте, наприклад, твердження протестантів, для яких слова Христа «Це є Моє Тіло» означають не більше ніж «це символізує Моє Тіло»). Не дозволено фальсифікувати Святе Письмо.

Христос у Вечірнику запевнив нас, крім усього, що Його Тіло і Кров будуть складені як жертва викуплення, як ціна за відпущення наших гріхів. За цю саме ціну Бог уклав із людиною Новий і вічний Завіт, виражений у словах Христа: «За вас, на відпущення гріхів». Кожна Меса – це жертвоприношення.

Джерело – «Літургійні передмесальні катехези»

За темою:
У Причасті Христос виходить назустріч нам, щоб уподібнити нас до Себе. Слово Папи на загальній аудієнції 21 березня 2018 року
Чинити те, що чинив Христос, – це християнська святість. Слово Папи на загальній аудієнції 4 квітня 2018 року
Господь просить нас про дуже мало – і так багато дає нам. Слово Папи на загальній аудієнції 28 лютого 2018 року