До Папи Франциска знову завітав «Дитячий поїзд»

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

До Ватикану вшосте прибув «Дитячий поїзд». Йдеться про ініціативу, започатковану 2013 року Папською Радою у справах культури в рамках заходів, що мають назву «Притвор язичників» і покликані сприяти зустрічі та діалогові між вірянами й не вірянами.

Виховно-пізнавальна акція, що відбувається у співпраці з італійською держалізницею, щороку залучає дітей із нелегким життєвим досвідом. У попередні роки це були діти-сироти, діти, чиї батьки відбувають покарання у в’язниці, діти з вбогих кварталів великих міст, діти біженців, що знайшли притулок, в Італії та діти з міцевостей, які постраждали від землетрусів.

Прочани з околиць великих міст

«Дружнє місто» – під таким гаслом на залізничну станцію Держави-Міста Ватикану в суботу, 9 червня 2018 року, поїздом «Червона стріла–1000» прибули учні чотирьох шкіл із околиць Мілану, мешканців кварталів із різними соціальними проблемами, присутністю великої кількості сімей мігрантів, високими показниками злочинності та негативними явищами, притаманними периферії.

Їх зустріли римські ровесники, що навчаються й живуть у схожих обставинах. До Ватикану з околиць Рима вони прибули автобусами автотранспортного підприємства «BusІtalia», підрозділу італійської залізниці.

Зустріч із Папою

Після прогулянки Ватиканськими садами та оглядання мистецьких шедеврів Папської держави, кульмінаційним моментом, якого діти з нетерпінням очікували (а між них були католики, православні, мусульмани, буддисти й атеїсти), стала зустріч з Папою Франциском в атріумі зали Павла VI у Ватикані. Вони розповіли Понтифіку просвої умови життя, поставили йому різні питання та вручили подарунки, зроблені власними руками.

Про що діти запитують Папу?

«Чи пам’ятаєш своїх вчительок із початкової школи? В якому кварталі ти ріс? Як ти відкрив своє покликання? Якою була твоя школа? Які ігри ти любив у дитинстві? Як ти почувався, коли тебе вибрали Папою», – такі запитання звучали з уст школярів. Понтифік відповідав із притаманною йому щирістю та безпосередністю, використовуючи цю нагоду, щоби підкреслити важливі речі.

Зокрема, Папа розповів, що після закінчення школи він завжди пам’ятав про свою першу вчительку, підкреслюючи: «Пам’ятати про першу вчительку чи першого вчителя – дуже важливо, бо ця людина вводить тебе в життя». Він зазначив, що, як священик і як єпископ, він постійно підтримував з нею контакт, аж доки вона не відійшла до вічності в 94 роки.

Ділячись спогадами про покликання, Понтифік зазначив, що це було поступове дозрівання. Спочатку він вивчав хімію та полюбляв працю в лабораторії, далі була думка про медицину, але одного дня навесні він відчув серцем, що повинен стати священиком. «Я це збагнув зненацька», – додав він.

Згадуючи про улюблені іграшки та ігри, Папа розповів, що разом із сусідами захоплювався пусканням саморобних повітряних зміїв, навіть влаштовуючи змагання: в кого вдався гарніший і вище літає. Улюбленою грою був футбол. Яскраві спогади залишилися від карнавалів.

«Це запитання мені ставлять усі», – сказав Його Святість, отримавши запитання про почуття в день обрання: «Я відчув, що Господь хоче, аби я працював тут, і я сказав: “Отож, уперед!”. Я відчув мир. І відчуваю цей мир досі».

Пам’ятати про коріння

Отримавши подарунки, Папа подякував за те, що вони зроблені власними руками. «Це дуже важливо, бо ви вклали в них свої вміння, працю рук, а також своє серце. І коли якась річ має в собі ці три елементи – це глибока та людяна річ», – мовив він.

Наостанок Понтифік заохотив дітей ніколи не забувати про своїх учителів і про школу, бо йдеться про «коріння», а дерево без коріння не цвіте й не приносить плодів.

За темою:
Папа: Християни «без пам’яті» втрачають сіль життя й не зустрічають Ісуса
Папа Франциск: Просімо про благодать сорому, бо це дорога до прощення
Папа Франциск про екуменічні зусилля в піклуванні про сотворіння