Хоч наука й технологія допомогли нам поглибити межі пізнання природи, їх недостатньо для того, щоб дати відповідь на всі запитання. Й сьогодні відчуваємо потребу в скарбах мудрості, збережених в релігійних традиціях та народному досвіді, в літературі та мистецтві, не забуваючи також і про філософію та богослов’я. Думками про це Папа Франциск поділився з учасниками Пленарної Асамблеї Папської Ради в справах культури, приймаючи їх у суботу, 18 листопада 2017 року.
Пленарна асамблея цього ватиканського відомства тривала від 15 до 18 листопада на тему: «Майбутнє людства. Нові виклики антропології». Під час засідань, що відбувалися в осідку Генеральної Курії Товариства Ісусового, провід, члени й радники Папської Ради роздумували над тим, як у сучасному світі змінюється образ людської особи? Як наука й техніка змінюють фундаментальні антропологічні поняття? Адже чимало речей, які в недалекому минулому здавалися фантастикою, сьогодні стають дійсністю, ставлячи виклики перед богослов’ям та душпастирством.
Приймаючи учасників пленарної зустрічі, Святий Отець звернув увагу на те, що поступ у таких ділянках, як медицина й генетика, що дозволяє заглянути в глибину людського життя і навіть «програмувати» його, розвиток нейронаук, що поглиблюють пізнання людського мозку, показуючи в особливому світлі такі поняття як самоусвідомлення та свобода, і неймовірний прогрес автономних і здатних мислити машин, спонукають декого вважати, «що ми перебуваємо в особливому моменті історії людства, малощо не на світанку нової ери й народження нової людської істоти, вищої від тієї, яку ми знали досі».
За словами Глави Католицької Церкви, мова йде про великі й серйозні запитання, які «частково були випереджені літературою й науково-фантастичними фільмами, що стали відлунням страхів та очікувань людей». «Ось чому, – пояснив він, – Церква, яка уважно слідкує за радощами й сподіваннями, тривогами й страхами людей нашого часу, хоче поставити в центрі своєї призадуми людську особу та питання, які її стосуються».
Як зауважив Святий Отець, запитання щодо людської істоти: «Ким є людина, що Ти про неї пам’ятаєш?» – яке ставить 85-й псалом, звучить у Біблії від перших її сторінок. Святе Письмо дає на нього «антропологічну відповідь, яка окреслюється вже в Книзі Буття та проходить через усе Об’явлення, розвиваючись навколо фундаментальних елементів стосунків та свободи».
«Стосунки розгалужуються у трьох вимірах: до матерії, землі та тварин, до божественної трансцендентності, до інших людей. Свобода виражається в автономії – природно відносній – та в рішеннях, що мають моральний вимір. Ця фундаментальна установка протягом сторіч скеровувала мисленння великої частини людства й досі зберігає свою дійсність. Але, водночас, сьогодні ми бачимо, що великі принципи та фундаментальні концепції антропології піддаються дискусії також і на основі глибшого усвідомлення складності людського стану та вимагають додаткового поглиблення», – сказав Папа, додаючи:
«Антропологія – це горизонт самозрозуміння, в якому всі ми рухаємося і який визначає також нашу концепцію світу та життєві й моральні рішення. В наші дні вона часто стає плинним і змінним горизонтом задля соціально-економічних змін, переміщення народів та пов’язаних з ним міжкультурних співставлень, але також задля поширення глобальної культури і, насамперед, задля неймовірних відкриттів науки й техніки».
Коли запитуємо себе про те, як слід реагувати на такі виклики, Понтифік наголошує, що «насамперед, ми повинні висловити свою вдячність людям науки за їхні зусилля та старання на користь людства». За його словами, це цінування наук, «яке ми не завжди вміли виявити», знаходить свою основу в задумі Господа Бога, Який «обрав нас ще перед створенням світу» та довірив нам дбати про створіння, «обробляти й оберігати» землю.
«Саме тому, що людина є образом і подобою Бога, Який створив світ для любові, дбання про все створіння повинно слідувати за логікою безкорисливості, любові та служіння, а не підпорядкування та самоуправства», – вів далі Святий Отець, зазначивши:
«Наука й технології допомогли нам поглибити межі пізнання природи й, зокрема, людської істоти. Але їх самих недостатньо для того, щоб дати всі відповіді. Сьогодні ми дедалі більше усвідомлюємо, що необхідно черпати зі скарбів мудрості, збережених в релігійних традиціях, в народному досвіді, в літературі й мистецтві, які до глибини заторкують таємницю людського життя, не забуваючи також, більше того, наново відкриваючи скарби, вміщені у філософії та в теології».
У цьому контексті Папа Франциск нагадав про те, що він писав в енцикліці «Laudato sì’» про необхідність гуманізму, що посилається на різні ділянки знання, для «цілісного та інтегруючого бачення», щоб подолати «трагічний поділ» між гуманістично-літературно-богословською та науковою «культурами», який веде до «взаємного збідніння».
За словами Святого Отця, необхідно заохочувати діалог між спільнотою віруючих та науковою спільнотою, а Церква, в свою чергу, може запропонувати «деякі великі принципи» для підтримки такого діалогу. Першим є «центральність людської особи», яка повинна вважатися «метою, а не засобом». Другий принцип – це універсальне призначення благ, «яке стосується також знання і технологій», адже науковий і технічний прогрес повинен служити для добра всього людства, запобігаючи новим формам нерівності.
«Крім того, – підсумував Папа, – завжди дійсним залишається принцип, згідно з яким не все те, що є технічно можливим і здійсненним, є морально прийнятним. Наука, як і кожна інша людська діяльність, знає, що має обмеження, які повинна шанувати задля добра самого ж людства й потребує почуття моральної відповідальності. Адже справжньою метою прогресу, як навчав блаженний Павло VI, є те, що спрямоване на добро кожної людини та цілої людини».
Джерело - Радіо Ватикану
По темі:
Папа: Бог чекає також і на тих, які не чинять Його волю
Папа Франциск про користь застанови над смертю
Папа Франциск відвідав польову поліклініку біля площі Святого Петра
Пленарна асамблея цього ватиканського відомства тривала від 15 до 18 листопада на тему: «Майбутнє людства. Нові виклики антропології». Під час засідань, що відбувалися в осідку Генеральної Курії Товариства Ісусового, провід, члени й радники Папської Ради роздумували над тим, як у сучасному світі змінюється образ людської особи? Як наука й техніка змінюють фундаментальні антропологічні поняття? Адже чимало речей, які в недалекому минулому здавалися фантастикою, сьогодні стають дійсністю, ставлячи виклики перед богослов’ям та душпастирством.
Приймаючи учасників пленарної зустрічі, Святий Отець звернув увагу на те, що поступ у таких ділянках, як медицина й генетика, що дозволяє заглянути в глибину людського життя і навіть «програмувати» його, розвиток нейронаук, що поглиблюють пізнання людського мозку, показуючи в особливому світлі такі поняття як самоусвідомлення та свобода, і неймовірний прогрес автономних і здатних мислити машин, спонукають декого вважати, «що ми перебуваємо в особливому моменті історії людства, малощо не на світанку нової ери й народження нової людської істоти, вищої від тієї, яку ми знали досі».
За словами Глави Католицької Церкви, мова йде про великі й серйозні запитання, які «частково були випереджені літературою й науково-фантастичними фільмами, що стали відлунням страхів та очікувань людей». «Ось чому, – пояснив він, – Церква, яка уважно слідкує за радощами й сподіваннями, тривогами й страхами людей нашого часу, хоче поставити в центрі своєї призадуми людську особу та питання, які її стосуються».
Як зауважив Святий Отець, запитання щодо людської істоти: «Ким є людина, що Ти про неї пам’ятаєш?» – яке ставить 85-й псалом, звучить у Біблії від перших її сторінок. Святе Письмо дає на нього «антропологічну відповідь, яка окреслюється вже в Книзі Буття та проходить через усе Об’явлення, розвиваючись навколо фундаментальних елементів стосунків та свободи».
«Стосунки розгалужуються у трьох вимірах: до матерії, землі та тварин, до божественної трансцендентності, до інших людей. Свобода виражається в автономії – природно відносній – та в рішеннях, що мають моральний вимір. Ця фундаментальна установка протягом сторіч скеровувала мисленння великої частини людства й досі зберігає свою дійсність. Але, водночас, сьогодні ми бачимо, що великі принципи та фундаментальні концепції антропології піддаються дискусії також і на основі глибшого усвідомлення складності людського стану та вимагають додаткового поглиблення», – сказав Папа, додаючи:
«Антропологія – це горизонт самозрозуміння, в якому всі ми рухаємося і який визначає також нашу концепцію світу та життєві й моральні рішення. В наші дні вона часто стає плинним і змінним горизонтом задля соціально-економічних змін, переміщення народів та пов’язаних з ним міжкультурних співставлень, але також задля поширення глобальної культури і, насамперед, задля неймовірних відкриттів науки й техніки».
Коли запитуємо себе про те, як слід реагувати на такі виклики, Понтифік наголошує, що «насамперед, ми повинні висловити свою вдячність людям науки за їхні зусилля та старання на користь людства». За його словами, це цінування наук, «яке ми не завжди вміли виявити», знаходить свою основу в задумі Господа Бога, Який «обрав нас ще перед створенням світу» та довірив нам дбати про створіння, «обробляти й оберігати» землю.
«Саме тому, що людина є образом і подобою Бога, Який створив світ для любові, дбання про все створіння повинно слідувати за логікою безкорисливості, любові та служіння, а не підпорядкування та самоуправства», – вів далі Святий Отець, зазначивши:
«Наука й технології допомогли нам поглибити межі пізнання природи й, зокрема, людської істоти. Але їх самих недостатньо для того, щоб дати всі відповіді. Сьогодні ми дедалі більше усвідомлюємо, що необхідно черпати зі скарбів мудрості, збережених в релігійних традиціях, в народному досвіді, в літературі й мистецтві, які до глибини заторкують таємницю людського життя, не забуваючи також, більше того, наново відкриваючи скарби, вміщені у філософії та в теології».
У цьому контексті Папа Франциск нагадав про те, що він писав в енцикліці «Laudato sì’» про необхідність гуманізму, що посилається на різні ділянки знання, для «цілісного та інтегруючого бачення», щоб подолати «трагічний поділ» між гуманістично-літературно-богословською та науковою «культурами», який веде до «взаємного збідніння».
За словами Святого Отця, необхідно заохочувати діалог між спільнотою віруючих та науковою спільнотою, а Церква, в свою чергу, може запропонувати «деякі великі принципи» для підтримки такого діалогу. Першим є «центральність людської особи», яка повинна вважатися «метою, а не засобом». Другий принцип – це універсальне призначення благ, «яке стосується також знання і технологій», адже науковий і технічний прогрес повинен служити для добра всього людства, запобігаючи новим формам нерівності.
«Крім того, – підсумував Папа, – завжди дійсним залишається принцип, згідно з яким не все те, що є технічно можливим і здійсненним, є морально прийнятним. Наука, як і кожна інша людська діяльність, знає, що має обмеження, які повинна шанувати задля добра самого ж людства й потребує почуття моральної відповідальності. Адже справжньою метою прогресу, як навчав блаженний Павло VI, є те, що спрямоване на добро кожної людини та цілої людини».
Джерело - Радіо Ватикану
По темі:
Папа: Бог чекає також і на тих, які не чинять Його волю
Папа Франциск про користь застанови над смертю
Папа Франциск відвідав польову поліклініку біля площі Святого Петра
Папа Франциск знову закликає захистити цивільне населення в Сирії Чергова ескалація збройної фази конфлікту не пройшла повз увагу Глави Католицької Церкви.
«Супер Черниці»: мобілізація ресурсів для боротьби проти торгівлі людьми
Президент України зустрівся з Державним секретарем Святого Престолу П’єтро Пароліном
Папа: Не боятися світу, а бути сіллю та світлом для ближніхНовини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
Схожі новини
