Розмова Папи з молоддю про торгівлю людьми, сучасну культуру й освіту

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Блессінґ Окоедіон, яку підступом привезли до Італії кілька років тому та примусили займатися проституцією, запитувала Папу, як допомогти молоді залишатися людяною та перемогти патріархальну ментальність, яка применшує жінку до товару, призначеного для задоволення. І чи Церква здатна запитувати себе, чому серед «клієнтів» не бракує католиків?

Понтифік подякував за це запитання, поставлене відверто й без недомовок. Він згадав про свій досвід спілкування з жінками, визволеними з неволі, коли відвідував заклад Асоціації святого Папи Івана ХХІІІ. За його словами, часто жертви після звільнення соромляться цієї сторінки свого життя, не мають відваги повернутися додому, зізнатися своїй родині.

Папа вкотре наголосив, що торгівля людьми – ганебний злочин проти людяності, й закликав молодих людей долучатися до боротьби проти цього явища. «Я маю велику мрію, аби молоді люди анґажувалися у справу захисту гідності жінки», адже «гідність» – це щось більше, ніж можливість чинити те чи інше. Його Святість зауважив, що деякі уряди карають «клієнтів, які вдаються до послуг жінок, примушених до проституції, але цього недостатньою. «Дуже хочу, – додав він, – аби ми боролися за їхню гідність».

«І прошу вас, – сказав Папа, – якщо якась молода людина має таку звичку, нехай полишить її! Бо це злочин. Той, хто цим займається – злочинець», – наголосив він. А на закид, що мовляв, «хіба не можна кохатися?» – він відповідає: «Ні, це не має нічого спільного з любов’ю. Це означає катувати жінку. Не плутаймо поняття!». У цьому контексті Понтифік попросив вибачення в молоді та в суспільства за всіх католиків, які причетні до цих «кримінальних учинків».

Максім, французький юнак, який не вірить у Бога, але вивчає юриспруденцію в Паризькому католицькому інституті, зізнався Папі, що не знає, із чого розпочати та яку життєву дорогу обрати. «Ти вже ступив на правильний шлях, – відповів Понтифік, – дозволивши запитанням прозвучати, не приглушуючи їх».

«Я думаю, що це глибоке прагнення вже початок процесу розпізнавання, який повинен розвиватися та триватиме все життя», – сказав Папа, зауважуючи, що потрібно мати людину, з якою можна поділитися думками та сумнівами, не применшуючи своїх відчуттів. «Шукати когось, хто викликає довіру, щоби ділитися з ним і робити розрізнення. Така моя відповідь для тебе, Максіме», – мовив Його Святість.

Марія де Макарена, молода аргентинська вчителька, яка бере участь в освітній мережі «Scholas Occurrentes» («Школи зустрічі»), яку Понтифік заснував, коли служив у Буенос-Айресі, звернула увагу на те, що сучасна школа вивчає лише істини, побудовані на раціональному, відкидаючи ті, що походять із трансцендентного виміру. Папа зауважив, що це спадщина Просвітництва. І саме тому освітня пропозиція «Scholas Occurrentes» передбачає, що для цілісного виховання потрібно використовувати три мови: мову голови, аби навчитися добре думати, мову серця, аби навчитися добре відчувати, і мову рук, аби навчитися робити.

«Слава Ісусу Христу!» – привітався Папа по-українськи, коли своє питання ставив греко-католицький семінарист Юліан Вендзилович із Львівської духовної семінарії. У контексті культурних змін і покликання священика бути свідком Христа, він спитав: «Як юнакові, який готується до священства та хоче бути відкритим до молоді й сучасної культури, навчитися розрізняти, що в культурі цінне, а що – фальшиве?». Як приклад він навів татуювання, у створенні яких хтось вбачає мистецтво, а хтось – незрозуміле й неприйнятне.

Відповідаючи, Папа підкреслив, що «священик, який не є Христовим свідком, завдає чимало лиха». А бути таким свідком допомагає громада. І в цьому необхідно з нею співпрацювати, щоби не перетворитися на простого функціонера. Уже сам спосіб взаємин із громадою повинен бути свідченням. Треба уникати «недуги клерикалізму», яка проявляється тоді, коли громада знаходить у священикові не отця і брата, але професора чи князя… Треба уникати як надмірної суворості, так і постійного витання у хмарах. Ще гірша провина проти свідчення – світський спосіб життя.

А щодо викликів, пов’язаних із культурними змінами, важливо підтримувати діалог і пізнавати культуру, якою живе молодь. «Це важливо. І не бійся: ніколи не треба боятися, працюючи з молоддю. Завжди, за різними явищами, навіть і не дуже добрими, приховується щось, що може привести до істини».

Наостанок сестра Терезіна з Китаю запитувала про те, які взаємини мати з панівною культурою, зосередженою на шуканні лише матеріальних благ і на суперництві, і як зберігати духовне життя за таких умов.

Ділячись думками про виховання йформування, Понтифік наголосив на необхідності не замикатися, не переборщити із захистом, але «діалогувати з тим життям, яке не шукає Бога, а лише прив’язане до матеріального». Бо справжній захист, за його словами, полягає у зростанні.

«Коли станеш генеральною настоятелькою чи займатимешся чимось схожим, – пожартував Папа, – старайся перемінити цю ментальність. Необхідно здійснювати духовне, інтелектуальне, спільнотне й апостольське формування. З самого початку, відповідними дозами для кожного етапу, жодним не нехтуючи. Це дуже важливо та стосується і священиків, і мирян. Адже більшість із вас одружиться, матиме дітей, тож прошу вас, добре їх виховуйте, розвиваючи всі ці виміри. Не забороняйте та не вдавайтеся до надмірного захисту, бо він призводить до психологічної незрілості», – наголосив Його Святість.

За темою:
«Церква серйозно ставиться до вашого внеску», – Папа відкрив передсинодальну зустріч молоді
Кардинал Бальдіссері: Молодь хоче, щоб її почули
Папа Франциск про cповідь і розпізнавання покликання