П’ять років тому, 11 лютого 2013 року, Папа Бенедикт XVI оголосив про своє рішення зректися Петрового служіння. Це був надзвичайний жест, звершений з любові до Церкви, який стає дедалі зрозумілішим у своїй величі. Про цю річницю та про значення згаданої події наш колега Алессандро Джізотті говорив із генеральним секретарем Секретаріату з економічних питань монсеньйором Альфредом Шуеребом, який протягом п'яти з половиною років супроводжував Папу Бенедикта XVI як другий особистий секретар.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.«Я зберігаю чимало спогадів про Папу Бенедикта й не хочу нічого забути, аби зберегти у своїй пам’яті ці роки, той період, прожитий поряд із ним… Які з цих моментів найпромовистіші? Очевидно, ті, що пов’язані з його зреченням», – сказав колишній особистий секретар Папи й роповів:
«Я добре пам’ятаю день 5 лютого 2013 року, коли Папа Бенедикт запросив мене до свого кабінету та повідомив про велике рішення свого зречення. Мені мало що не вирвалося сказати: "Може варто добре все обдумати?". Але я стримався, бо був переконаний, що він уже багато щодо цього молився. Саме в цей момент я згадав про одну деталь. Протягом тривалого періоду, перед початком Меси у приватній каплиці, він затримувався в захристії на особистій молитві й, не зважаючи на те, що бамкання годинника сповіщало про час починати Месу, він залишався у молитовному зосередженні перед розп’яттям. Я тоді здогадувався, що він молиться про щось дуже важливе. І 5 лютого, коли Папа Бенедикт озвучив своє рішення, я подумав: "Імовірно, від молився саме про це".
Пізніше іншим промовистим моментом стало, вочевидь, прилюдне оголошення під час консисторії 11 лютого. Я плакав протягом усього цього часу, тож під час обіду він побачив, що мене переповнюють емоції. Я ж запитав: "А Ви, Святий Отче, були спокійним?", – а він рішуче відповів: "Так". Бо його тривоги вже були позаду. Він був спокійним і впевненим у тому, що добре все зважив, а тому перебував у мирі, виконуючи Божу волю».
Далі журналіст запитав про те, як відбувся перехід на служіння від одного Папи до його наступника. За словами монсеньйора Шуереба, це також був бентежний момент, адже Бенедикт XVI повторював йому: «Ти підеш до нового Папи», – а коли був обраний Папа Франциск, ––Папа Бенедикт написав йому листа, що готовий відпустити свого секретаря, щойно Святий Отець його потребуватиме.
«А коли настав той день, коли я мусив залишити Кастель Ґандольфо, щоби продовжити своє служіння поряд із Папою Франциском, бо із державного секретаріату мені повідомили: "Поквапся, збирайся і приїжджай, бо Папа Франциск уже сам відкриває кореспонденцію", – я прийшов до кабінету Папи Бенедикта, щоби повідомити про це й, плачучи, попросив його благословення. Він дуже спокійно підвівся, я закляк, і він дав благословення, із яким мене відпустив».
Згадуючи свою останню зустріч з Бенедиктом XVI, яка відбулася у жовтні минулого року, монсеньйор Шуереб зазначив, що вислужений Папа зберігає ясність розуму, адже той розпитував його про різні речі, згадуючи деталі, які стосувалися родини священика. «Вочевидь, – додав колишній секретар, – фізично він уже дуже слабкий. Йому вже 91 рік, однак, моя мама, якій "лише" 82, не почувається так добре, як він».
«Як Ви вважаєте, протягом цих 5 років люди краще зрозуміли разючий жест Бенедикта XVI?», – на це питання, колега попереднього Папи відповів:
«Дехто так, хоча думаю, що для багатьох це ще попереду… Це був величний жест. Він зрозумів, зокрема, під час перельоту до Мексики, що вже не здатен витримувати тривалі подорожі. А вже наближався Всесвітній День Молоді в Бразилії, і він бачив, що вже не зможе докладати таких зусиль. На мою думку, Папа Бенедикт зробив героїчний вчинок, адже думав про Церкву, про любов до неї, яка була більшою за любов до себе. Він не зважав на те, що люди чи окремі кола скажуть про нього, що йому, мовляв, забракло відваги прямувати вперед… Він завжди залишався спокійним, зрозумівши, що Бог очікує від нього цього урядового акту, який випливає з любові до Церкви».
Монсеньйор Шуереб протягом року був також особистим секретарем Папи Франциска, тому журналіст попросив описати його стосунки з попередником. Як зауважив священик, Папа Франциск відразу дав справедливе визначення: «У нас є привілей мати вдома "дідуся"». Тобто живу історичну пам'ять, з якої можна черпати. «І я впевнений, – сказав монсеньйор Шуереб, – що Папа Франциск робить це».
Колишній секретар розповів також, як перед його першою промовою до люду, що зібрався перед базилікою святого Петра, Папа Франциск намагався зателефонувати, аби привітатися з Бенедиктом XVI. Але перша спроба виявилися невдалою, оскільки в той час він слідкував по телевізору за подіями на площі святого Петра, і звук телефону був вимкнений. Зокрема, через це новообраний Папа з’явився в лоджії базиліки із запізненням. Аж під час вечері вдалося встановити зв’язок.
«Коли я передав телефон Папі Бенедиктові, я почув його слова: "Ваша Святосте, вже тепер обіцяю свій абсолютний послух та молитву". Такі миті неможливо забути».
За темою:
Лист Папи Бенедикта XVI: «Я внутрішньо звершую паломництво Додому»
Бенедикт XVI про кардинала Мюллера: захисник традиції в дусі Папи Франциска
Послання Папи-емерита Бенедикта XVI на симпозіум про святого Бонавентуру