«Я вважаю подорож вдалою, якщо мені вдалося зустрітися з місцевим народом, з Божим людом. Коли маю змогу спілкуватися, зустрітися й привітатися з людьми. Так, необхідно зустрічатися з політиками, з єпископами, священиками… але з простими людьми теж. І коли мені це вдається, почуваюся щасливим», – сказав Папа Франциск журналістам на борту літака, яким повертався з Бангладеш.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.Як зазвичай, повертаючись із Апостольської подорожі, Святий Отець відповів на запитання журналістів зі свого супроводу. Запитання стосувалися різних аспектів подорожі та міжнародної ситуації.
Насамперед Папу запитали про кризу, пов’язану зі становищем народу рогінджа. Під час цієї подорожі Святий Отець прямо згадав про них лише в Бангладеш. Що він відчував, коли просив у них прощення? Відповідаючи, Папа підкреслив, що не вперше говорить про цю проблему. Понтифік зауважив, що для нього важливо, аби послання досягло мети, – тому він намагається промовляти поступово й почути відповідь. Одна справа – це офіційні промови, де необережне слово може бути сприйняте вороже. «Але я описав ситуацію, згадав про права всіх без винятку, аби мати змогу під час приватних розмов сягнути далі. І я дуже задоволений з того, про що йшлося під час переговорів», – сказав він, додаючи, що іноді публічні викриття можуть зачинити двері діалогу.
Щодо почуттів Папа зауважив, що цієї зустрічі не було у програмі. Він знав, що зустрінеться з представниками рогінджа, але не знав, коли і як. Це сталося наприкінці міжрелігійної зустрічі. «У цей момент я плакав, намагаючись не показати сліз. І вони також плакали». Понтифік принагідно відзначив гостинність Бангладеш – небагатої країни, яка прийняла 700 тисяч біженців, тоді як багато держав замикають двері перед шукачами притулку.
Наступне запитання поставив представник Індії, який нагадав, що початково у планах візиту була й ця країна. «Чи можемо сподіватися прийняти Вас 2018 року?» – запитав він. Папа відповів, що спершу задум охоплював Індію й Бангладеш, але переговори затягувалися, і коли довелося вирішувати, спинилися на варіанті, який і було втілено. «Але це було провидіння, – додав він, – адже для Індії потрібна окрема подорож, щоб відвідати південь, центр, схід, захід, північ – різні культурні регіони. Сподіваюся, що зможу це зробити 2018 року».
Франкомовні журналісти запитували про відношення між євангелізацією та міжрелігійним діалогом. Що з них пріоритетне? Адже євангелізувати означає навертати, а це викликає напругу в міжрелігійних стосунках. Понтифік знову підкреслив, що євангелізація не означає прозелітизму. Євангелізувати – це, насамперед, жити Євангелієм, свідчити блаженства. У такому контексті діє Святий Дух і стаються навернення. «Що пріоритетне? Діалог задля миру чи навернення? Коли живемо в дусі свідчення та пошани, будується мир. Коли ж починається прозелітизм, мир руйнується».
Представник англомовної групи зауважив, що Йоан Павло ІІ під час холодної війни назвав ядерне стримування прийнятним, тоді як Папа Франциск рішуче засуджує посідання ядерної зброї. Журналіст запитав, що призвело до зміни ставлення і чи вплинули на Папу взаємні випади між лідерами США та Південної Кореї. «Змінилася ірраціональність», – відповів Святий Отець. Він зазначив, що від 1982 року, коли Йоан Павло ІІ сказав ці слова, минуло багато часу, й ми «досягли межі». «Про це можна сперечатися, але я певен: ми досягли межі законності посідання й застосування ядерної зброї. Чому? Бо нинішній витончений ядерний арсенал здатен знищити людство або значну його частину». Це, за словами Понтифіка, також пов’язане з загрозою для довкілля.
Наступні запитання стосувалися зустрічей з політиками, військовими, релігійними провідниками, які іноді мають суперечливі між собою думки, бачення. Як можна все це підсумувати, які перспективи для майбутнього вдалося розгледіти – зокрема щодо становища рогінджа? На думку Папи, ситуація сягнула точки, у якій необхідні кроки діалогу. Можливо, півкроку назад і два кроки вперед, доброзичливо, уникаючи агресії. «Це нелегко. Але це поворотний момент: або дбаємо про добро, або відступаємо назад», – сказав він.
У контексті становища рогінджа прозвучало також запитання щодо спроб фундаменталістських угруповань, таких, як ІДІЛ чи Аль-Каїда, оголосити себе захисниками цього народу. Але християнський Папа виявився більшим приятелем цих людей. Чи це справедливе відчуття? Святий Отець зазначив, що спроби терористичних угруповань захопити думки цього мирного народу справді були. Але фундаменталісти підкреслив він, є серед усіх народів і релігій, також і християн. За словами Папи, уряд Бангладеш провадить рішучу кампанію нульової терпимості щодо тероризму.
Далі Папу запитали про Китай. Чи готує він подорож до цієї країни? Чи відвідини протягом останніх років країн навколо Китаю допомогли краще зрозуміти азійську ментальність і якось вплинули на цей проект? Відповідаючи, Понтифік підкреслив, що Пекін має величезний вплив на регіон, і це природно. Крім того, мова йде про силу світового рівня. «Подорожі до Китаю не готуємо, будьте спокійні», – сказав він, зазначивши, однак, що не приховує бажання відвідати цю країну. Наразі відбувається співпраця на культурному рівні, обмін виставками, наукові контакти. Триває політичний діалог, зокрема щодо становища Церкви, хоч і дуже повільно.
У контексті уділення пресвітерських свячень 16 новим священикам фінальне запитання стосувалося того, чи вони не бояться ставати католицькими священиками в поточній ситуації, яку переживає країна, і чи запитували вони в Папи, що робити, коли приходить страх. Святий Отець зауважив, що має звичай перед уділенням свячень поспілкуватися з кандидатами кілька хвилин приватно. «Мені вони здалися спокійними та свідомими, бідними, але нормальними: вони розуміли, яка місія їх чекає. Я лише запитав, чи вони грають у футбол, і всі відповіли, що так. Страху я не побачив».
Нагадуємо, що з 26 листопада до 2 грудня Папа Франциск перебував у 21-й Апостольській подорожі до М'янмі та Бангладеш.
По темі:
Папа до молоді Бангладеш: дивіться на світ Божими очима
Папа до духовенства Бангладеш: Умійте розрізняти добре зерно і дбати про нього
Папа Франциск обговорив із єпископами Бангладеш виклики та здобутки місцевої Церкви