Цей день в історії Католицької Церкви: масові арешти тамплієрів у Франції

Після падіння 1291 року міста Акра, останньої твердині хрестоносців на Святій Землі, настала криза для духовно-лицарських орденів. Без Святої Землі вони вже й не були потрібні; їм довелося переосмислювати своє місце у світі. Тевтонський орден перебазувався у Європу і розпочав походи проти язичницьких племен Центральної і Східної Європи, а згодом остаточно перетворився на політично-військову силу, яка воювала і з православними країнами, і навіть із католицькою Польщею.

Госпітальєри осіли на острові Родос, замінили бойових коней на кораблі та протистояли мусульманам на морі. Проте тамплієрам знайти свою нішу не вдалося. Вони кілька разів відчайдушно намагалися відновити свою присутність у Святій Землі і навіть атакували Єрусалим, проте зазнали невдачі. Було кілька причин, чому король Франції Філіп IV Красивий замислив знищити орден. По-перше, тамплієри були багаті, мали численні замки й володіння, на які Філіп поклав око. По-друге, король був винен лицарям велику суму грошей, якої не хотів повертати. Нарешті, монарх не міг спати спокійно, знаючи, що в межах його королівства є потужна військова організація, підпорядкована Папі Римському, якій нікуди діти свою енергію.

Першим кроком короля було заручитися підтримкою Святого Престолу. Після складних інтриг Папою обрали ставленика Філіпа Красивого Климента V (1305–1314). Маючи покірного Понтифіка, король Франції віддав наказ про арешт тамплієрів у межах свого королівства. Арешти почалися 13 жовтня 1307 року. Удар був так добре скоординований і потужний, що лицарі не змогли організувати жодного спротиву. У країні заарештували понад 500 лицарів. Їм інкримінували таємне поклоніння сатані, содомію й інші злочини. Багато лицарів не витримували тортур і зізнавались у чому завгодно. Траплялися й міцні духом, які помирали в катівнях і на багатті, так і не визнавши провини. 1314 року було спалено останнього Великого магістра Жака де Моле.

Раніше, 1312 року, Папа Климент V видав буллу «Faciens misericordiam», у якій проголошував ліквідацію ордену тамплієрів і закликав монархів Європи заборонити його у своїх країнах. Більшість із них вчинила так само, як Філіп IV Красивий. Проте траплялися й винятки: у Португалії тамплієри були в першій лінії боротьби з мусульманськими завойовниками, тож державна влада не могла собі дозволити втратити цих звитяжних воїнів. Тамплієрів тут перейменували в «орден Христа» – так волю Папи було формально виконано, а лицарі вціліли. Те саме сталося в Іспанії, де тамплієрів охоче прийняли в свої ряди лицарі орденів Сантьяго і Калатрави.

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр