Цей день в історії Католицької Церкви: набула чинності григоріанська календарна реформа

Основною причиною для введення нової календарної системи стало переміщення дня весняного сонцестояння, за яким визначали дату Великодня. Через розбіжності юліанського та тропічного календарів день весняного рівнодення зсувався на дедалі раніші дати.

На цю проблему звернули увагу ще у Візантійській імперії: у XIV столітті про зміщення дня весняного рівнодення доповідав імператорові Андроніку ІІ астроном Никифор Григора. Проте візантійські імператори не вдавалися ні до яких заходів, остерігаючись невдоволення духовенства: адже реформа календаря призвела б до неприпустимого за тогочасними церковними канонами розходження дат християнської та юдейської Пасхи.

У XVI столітті ця проблема стала ще актуальніша, бо різниця між юліанським і тропічним календарем сягала вже десяти днів, тобто весняне рівнодення змістилося з 21 березня на 11. Папа Римський Григорій XIII скликав комісію, якій доручив провести необхідні розрахунки і створити новий календар.

Отримані результати були оприлюднені в буллі «Inter gravissimas», яка й поклала початок новій системі. З календаря вилучили десять днів. Високосними ставали ті роки, які ділилися без залишку на 400, а також ті, які ділилися без залишку на 4, але не ділилися на 100.

1583 року новий календар було надіслано Константинопольському патріархові Єремії ІІ з пропозицією перейти на одну календарну систему, проте Константинопольський собор відкинув її як неканонічну. У деяких країнах перехід на новий календар викликав заколоти й повстання. Наймасштабніше відбулося в Ризі та тривало з 1584 до 1589 року. Траплялися й неординарні ситуації: наприклад, у Нідерландах новий календар прийняли 21 грудня 1582 року, і через усунення десяти днів мешканці країни залишилися того року без Різдва.