27 травня – другі роковини смерті архієпископа Петра Мальчука» Католицький Медіа-Центр

Свої священство і єпископство архієпископ Петро розумів як службу Церкві й дієцезії у прямому значенні цього слова. Служив у такий спосіб, якого Церква в той момент потребувала від нього. А дійсність у його священицькому і єпископському житті змінювалась і вимагала від нього багатьох різних умінь і сили духу. Життя не шкодувало йому різних труднощів, болю й розчарувань. Отець умів їх подолати. У дусі віри, без дискусій і бунту приймав з Божої руки кожне рішення, умів приховати від сторонніх очей свої внутрішню боротьбу.

Архієпископу Петрові Мальчуку, ординарію Київсько-Житомирської дієцезії, були притаманні усміхнене обличчя, дух оптимізму й надія, що чого не можна подолати найбільш слушним аргументом, можна вирішити серцем. Він дивився на світ і людей із добротою, з усмішкою сердечною та щирою, і тільки зрідка через сльози йшов до людей. Він мав справжній талант викликати своєю усмішкою усмішку на обличчі ближнього. Мав справді вразливе серце до страждань і потреб ближніх. Він не міг зрозуміти, як християнин може бачити свого брата в горі, і не плакати разом із ним, як учень Христа може дивитися на когось стражденного без співчуття.

2 роки тому Господь покликав архієпископа Петра до Себе.

Сьогодні віримо, що в небі маємо заступника, який мав велике серце при житті, а тепер є та буде близько до нас.

Прославляємо Тебе Отче, Господи неба й землі за те, що в кожній епосі кличеш людей і доручаєш їм особливі завдання в Церкві Твого Сина. Прославляємо Тебе й дякуємо Тобі за всі діла Твої, які Ти вчинив через слугу Твого Петра, єпископа.

Джерело: Київсько-Житомирська дієцезія