Католицький медіа-центр римсько-католицьких єпископів України
» » » «Доброї Вам дороги!» – з проповіді Апостольського Нунція в Україні на хіротонії нового ординарія Київсько-Житомирської дієцезії
16:30 Неділя 0 37
25-06-2017, 16:30

«Доброї Вам дороги!» – з проповіді Апостольського Нунція в Україні на хіротонії нового ординарія Київсько-Житомирської дієцезії

24 червня 2017 року на Святій Месі, під час якої відбулися церемонії хіротонії й інгресу нового Київсько-Житомирського єпископа-ординарія Віталія Кривицького, архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, головний служитель, виголосив проповідь. Наводимо її текст, відтворений за аудіозаписом під час Меси.
Високопреосвященні єпископи-співслужителі – Високопреосвященний Мирополите Львіський і дорогий єпископе Одеський, який приносить нам трошки клімату й духу тієї землі, з якої походить наш новий єпископ!
Поруч із величезним знанням і величезною любов’ю – дорогий владико Яне [Пурвінський]: попри те, що дістатися сюди було складно, ви зробили все можливе, аби бути тут сьогодні. Тут, у цій церкві, яка була й залишається вашою, не важливо, чи людина крокує добре; важливо, щоб серце було палке, посмішка впевнена, а розум – мудрий. І все це є у вас.
Дуже дякую також Апостольському адміністраторові владиці Віталію [Скомаровському], який протягом року керував цієї дієцезією, будучи мостом між нашим дорогим єпископом Петром і його наступником. Знаємо, що це коштувало Вам багатьох зусиль. Але трохи молодого віку та трохи запалу полегшили це завдання. Дуже дякую Вам, владико, за зусилля, за щедрість. І пам’ятайте, що Ви ще досі Апостольський адміністратор, аж доки новий єпископ не сяде на катедру. Так що ще не все закінчилося (усміхається).
Сердечні вітання єпископам, які приїхали здалеку, з Білорусі: Його Високопреосвященству Митрополитові Мінсько-Могильовському та його помічникові з самого Могильова. Дякую також єпископові, який представляє тут братів греко-католиків. Дякую владиці, який приїхав із Молдови і який представляє тут коріння нашого єпископа Петра – Ваша присутність у цьому храмі незабутня. Дякую всім єпископам, які співслужать у цій Месі – а особливо «маленькому» єпископові, який тільки нещодавно стер святий єлей зі свого чола. Але Його Високопреосвященство митрополит Мечислав насправді пильніший при помазанні єлеєм. Мене бояться за кількість того єлею.
Дуже дякую також усім братам з інших церков: з Української Православної Церкви Київського Патріархату, з Української Автокефальної Православної Церкви і з Вірменської Апостольської Церкви.
Любі брати-священики! Вас тут сьогодні справді дуже багато! Сподіваюся, що для того, аби зібрати вас разом, не потрібні смерть або консекрація нового єпископа, а що є численні нагоди для спільного життя в милосерді, єдності та сопричасті.
Вітаю тут дорогих ченців і черниць. І особливе слово звертаю до мами. У підготовці до свячень нового єпископа завжди виринало ім’я мами. І це каже, що Ваша присутність надзвичайно важлива для життя нашого єпископа-номінанта. Ми знаємо, що досі на Вашому серці лежить біль втрати Вашого чоловіка. Але він присутній тут – уже без страждань. Він щасливий сьогодні. Це також стосується й сина.
Отож, дякую всім. І ви можете сказати: це такий довгий вступ, що можна було б вже й закінчити. Але, на жаль так не буде (сміх присутніх).
Дорогий владико! Сьогодні урочистість Різдва Йоана Хрестителя. Це особлива постать у Євангелії. Ми могли би назвати його тінню Ісуса: він існує, аби вказати на Христа. І є один момент у його житті, коли він у розпачі, бо не знає, чи добре зрозумів, ким є Христос. Але коли йому відповідають, він умирає спокійно. Він хрестить своїх братів у вірі. Але його хрещення – лише образ хрещення Ісуса. Йоан витривалий тоді, коли сильні цього світу грішать; і коли він сварить їх за скоєні гріхи, то знає, що втратить життя. І це хороший приклад для наслідування.
Але ми чули й читання, яке стосується Єремії. Він теж особлива постать. Як і Ви, дорогий владико, він, безперечно, не очікував, що має стати пророком, і зробив усе, аби ним не стати. І в цьому є подібність. Але ні його молодий вік, ані труднощі не змогли зробити так, щоби це його оминуло. Ми не хочемо, щоб Ви сказали, як колись пророк Єремія: «Хай би не настав той день, коли я народився». Я певен, що всі ці священики зроблять усе, аби Вам ніколи не спадали на думку такі слова. Але вони ставитимуться до Вас як до брата і друга. Не хочу сказати, що бути братом і другом – небезпечно; небезпека виникає тоді, коли Ви ухвалюєте рішення, для когось небажані. Але це частина Ваших обов’язків. Такий дух влади, яка Вам доручена.
І тут на допомогу може прийти Ваше салезіянське покликання. Ми вітаємо всіх представників салезіянського згромадження, присутніх тут. У Вашому салезіянському покликанні є одна річ, яку варто зберегти, і ще одна, якої варто позбутися. Перша – це вміння зустрічати людей, а особливо молодь, «серце до серця». І цього також від Вас чекають священики: серця, яке приймає серце. Бо серце зцілює рани, співчуття зцілює страждання, сопричастя перемагає зло й поділи – і це дивовижний досвід ораторію.
Друга річ трохи складніша. Дуже легко бути братами, легко бути друзями. Але, на жаль, єпископ самотній. Думаю, це той досвід, який переживають усі мої брати-єпископи. Було би прекрасно, якби священики могли зібратись у футбольну команду і, коли проблеми стають дуже важкими, скликати всіх і сказати: «Ходімо, зіграймо в футбол». І це кажу вам я, хто геть нічого не розуміє у спорті. Але, на жаль, футбольний матч не розв’язує проблем. У тиші каплиці, в офісі доведеться ухвалювати важливі рішення. Знаючи, що не зможете сказати, чому Ви їх ухвалили – щоб захистити тих людей, заради яких ці рішення ухвалені. Тоді знайдеться каміння. І потрібно до цього звикати. Шкіра поступово стане трохи грубша, а м’язи тих, хто кидає каміння, слабші, бо вони побачать, що не можна інакше. Це складно, але величезною радістю залишається можливість надалі бути братом і батьком.
Дорогий владико! Кольорові шати, які Ви носитимете, хай ніколи не спокушають Вас стати «на три сходинки вище» і вважати, що Вас мають вшановувати, як образ Святої Трійці. Попри те, що ці шати коштують дуже дорого, як Ви знаєте, це лише фартух для служіння. І нічого іншого. Це служіння, як я казав, дуже яскраво проявляється не в урочистостях великих свят, а у щоденній жертовності заради всього народу.
Ви походите з космополітичного міста. У тому місті, кажуть, усі хитрі (сміх присутніх). Подивимося. Зараз ми бачимо вашу люб’язність, але здається, що ці очі помічають багато речей. Але поглянемо, як одесит відреагує на столицю цієї країни. Ви бачили стільки народів, були свідком їхнього співіснування, і тому розмаїття Вас точно не злякає. І Вам не загрожує ризик основної проблеми нашої Церкви – провінціалізму: споглядати і дбати перш за все про свій город. Ваше місто – це місто на морі, і Ви звикли дивитися далеко. Ви бачите сонце, яке сходить, і сонце, яке заходить. Допоможіть і нам, які не мають морського горизонту, дивитися далеко замість того, щоби споглядати лише кінчики власного взуття. Ця Церква Вас приймає – Церква надзвичайно важливого міста.
Місто – це подвійний феномен, воно має подвійне значення. З одного боку, є Єрусалим – земний і Небесний, центр Землі, місце, де живе слава Божа; місто, сповнене молоком і медом. Але місто може бути й іншим. Вавилон – місто гріха, темряви й тіні, місто прихованого насилля. Владико, допоможіть зростати Єрусалимові та зменшувати Вавилон. Це Ваше завдання – разом із усіма цими священиками та з усією Церквою. Не бійтеся цього. Чуйте завжди у своїх вухах слова Одкровення: «Впав, впав великий Вавилон». Сили цього світу – ніщо перед силою Божою. Але наше завдання – робити все можливе, щоб ці сили впали, аби Єрусалим ставав дедалі численніший, а Вавилон щоразу менший.
І ще є Ваша спільнота в Житомирі. Інший світ, де серця прості та щирі, а католицьке коріння дуже сильне. Вас дуже чекають у Житомирі 1 липня. Це буде Ваша маленька відпустка. Ви зможете відчути тепло, з яким Вас зустрінуть. Парох, а перш за все владика Ян уже готуються (усміхається).
Владико, Ваше тіло – не тіло велетня. Ви приходите до Божого люду, кажучи, що не маєте нічого іншого, крім Христа – Христа Розіп’ятого. Часи велетнів минули. Ми всі маленькі карлики – але всі ми сильні в Божій ласці. Ваш характер дуже жвавий, Ваші очі завжди дивляться туди, де Ви будете через годину. І тому щиро Вам радимо: зберігайте цю жвавість. <…> Нехай Ваші очі й надалі шукають такого сонця, як в Одесі, а ми йтимемо за Вами, переконані, що ви бачите світло попереду. Кілька разів Ви нас поведете на пляж (сміх присутніх), а кілька разів – на Хресну Дорогу. Але ми будемо йти за пастирем. Український народ – дуже добрий народ. Він хоче мати приклад для наслідування. Та, зважаючи на те, що століттями його шукають і не знаходять, ми просимо Вас бути не прикладом для всього народу, а маленьким знаком Христа для живої спільноти, яка крокує до Христа живого.
Щоби бути сьогодні тут, Вам довелося відмовитися від паломництва, про яке Ви дуже мріяли і для якого все вже було влаштоване. Це справді показує Вашу готовність до єпископських свячень. Вам було дуже важко відмовитися від цього, але паломництво, яке починається сьогодні, не менш важливе за паломництво до Сантьяго-де-Компостела. Бо Ваше Сантьяго – це зустріч із ликом Отця. То ж рушаймо, владико, – адже такий Ваш вибір. Ми молитимемося, щоб того дня, коли Ви зустрінетеся з Небесним Отцем, біля Вас була величезна радісна юрба Божого люду. І щоб Ви, коли святий Петро запитає, хто ці люди, могли відповісти: «Це мій народ. Це той народ, який я провадив у паломництво аж до Небесного Єрусалима».
Перечитайте сторінки Одкровення, де описана велич і краса Небесного Єрусалима. Описане те коштовне каміння, з якого він збудований. <…> Ваше одеське коріння може змусити Вас сказати: «Гм, яке красиве каміння!» Але не ставте наступного запитання, яке теж часто можна почути в Одесі: «Скільки коштує?» (сміх присутніх). Тут усе безплатно. Але ця безплатність коштує багато – вона вимагає безмежного серця. І в цьому дон Боско є для Вас учителем, братом і другом. Йому Вас доручаємо – з усією Вашою молоддю, молоддю дона Боско, однак і з нашою молоддю з усіх місць, де Ви служили. Владико, наповніть цей кафедральний собор молоддю. Проповідуйте Боже Слово так, щоби храм був заповнений. Якщо Ви зробите це чудо, – а тут, треба визнати, вже є багато молоді, – то в день зустрічі із Небесним Отцем наприкінці свого паломництва отримаєте визначну нагороду: обійми Отця. І всі ці обійми передасте Вашим дітям. І це буде вічна радість. Доброї Вам дороги. Амінь.
(Аплодисменти).
Текст неофіційний (розшифровка з аудіозапису, впорядкування й адаптація – Католицький Медіа-Центр)

По темі:
У Києві відбулися хіротонія й інгрес нового єпископа-ординарія
Герб єпископа Віталія Кривицького, ординарія Київсько-Житомирської дієцезії
Біографічна довідка про нового ординарія Київсько-Житомирської дієцезії

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Новини з України 15:43 П'ятниця 0 59 День Спільноти Руху Світло-Життя у Києві

Збір урожаю розпочато. Осінній День Спільноти тому гарний доказ. Цілісіньке літо учасники Руху Світло-Життя підживлювали, пололи і обробляли від шкідників свої тендітні серця, душі і розум, аби зростати на формаційній ниві і «достигати» для Неба. Отож, Київ, проспект Перова, парафія Марії-Матері Церкви стала 16 вересня місцем зустрічі Руху Світло-Життя Київсько-Житомирської Дієцезії і першим пунктом прийому численних перших плодів літа.