Завершується Великий Піст. Його останні дні – це час, коли вірні по-особливому переживають таємницю смерті й воскресіння Христа. Про значення трьох останніх днів перед Великоднем розповів отець Януш Мєчковський, доктор літургіки, асистент на кафедрі історії літургії теологічного факультету Папського університету Йоана Павла ІІ у Кракові.
– Отче, чому Великий Піст саме сорокаденний?Сорок днів посту мають символічне значення й відсилають до багатьох важливих подій, описаних на сторінках Святого Письма. Великий Піст сорокаденний тому, що сам Христос постував у пустелі сорок днів; саме стільки тривав дощ і потоп за часів Ноя; Мойсей перебував на горі Синай протягом сорока днів і ночей; сорок років ізраїльський народ блукав у пустелі; сорок днів мандрував Ілля на гору Хорив; і стільки само тривав у Ніневії піст унаслідок закликів пророка Йони до каяття.
Отже, число сорок у Біблії «зарезервоване» для справ очищення або ж підготовки. Тому було ухвалено саме таку тривалість християнського Великого Посту. Якщо добре порахуємо, то зауважимо, що Великий Піст трохи довший: від Попільної Середи до Великодня минає сорок шість днів. Проте, віднявши неділі, отримаємо сорок – і найважливіший тут символічний вимір цього числа.
– Чи завжди Церква святкувала Пасхальне Тридення?
Літургія великодніх свят у перші століття християнства обмежувалася Пасхальною Вігілією, під час якої відзначали перехід від смерті до воскресіння. Нічне чування мало ще пісний і страждальний характер, і лише на світанку, під час Євхаристії, перетворювалося на пасхальну радість. Тож Пасха мала цілісний характер, була переживанням таємниці відкуплення й не мала поділу на відомі нам сьогодні складові Тридення. Лише в IV столітті, коли у Єрусалимі почали відзначати Великий Четвер, Велику П’ятницю Приготування, Велику Суботу й Неділю Воскресіння, святкування Пасхальної Таємниці розтяглося на кілька днів. Так утворилося Пасхальне Тридення, яке згодом перейняли також Церкви з-поза Єрусалима.
– Які дні належать до Пасхального Тридення?
У цій сфері панує непорозуміння. Навіть найревніші християни іноді певні, що Пасхальне Тридення – це Великий Четвер, Велика П’ятниця й Велика Субота. Така помилка пов’язана із історією цього літургійного періоду. Доволі довго (від ІХ до ХХ століття) Пасхальне Тридення об’єднувало три останні дні Великого Тижня (Triduum passionis), відділені від окремої урочистості Неділі Воскресіння. Та внаслідок реформ другої половини ХХ століття відбулося повернення до джерел. Сьогодні Пасхальне Тридення розпочинається з вечірньої Меси Вечері Господньої у Великий Четвер, його центр становить Пасхальна Вігілія, а завершує його вечірня Неділі Воскресіння. Ідеться не про точний розрахунок часу, а про переживання почергових етапів Пасхальної Таємниці: вечері – хресної смерті – покладення у гріб – Воскресіння.
– Яке місце Пасхального Тридення в літургійному році?
Це найважливіший час усього літургійного року. Саме під час Тридення ми святкуємо найбільш значущі тайни віри й уся Церква вповні бере участь у таємниці відкуплення. У декреті «Dominicae Resurrectionis» від 9 лютого 1951 року Конгрегації у справах обрядів (зараз – Конгрегація богослужіння і дисципліни таїнств – прим. КМЦ) було підкреслено важливість цих днів, особливо Пасхальної Вігілії, названої «матір’ю всіх святих вігілій».
На жаль, від XVII століття, коли участь у літургії окремих днів Тридення стала необов’язкова, їхнє значення поступово меншало. Навіть старання останніх десятиліть не змогли цього цілковито змінити. Досі більшість християн вважає найважливішою в Триденні Великодню Неділю, а решту днів – лише підготовкою до неї.
– Чи обряди Пасхального Тридення відповідають історичним фактам?
Так, адже все Пасхальне Тридення постало внаслідок тенденцій інтерпретувати євангельські оповідань з історичної точки зору. Паломниця Егерія, яка мандрувала Святою Землею наприкінці IV століття, описувала, як єрусалимська Церква намагається відтворити останні дні земного життя Ісуса. Важливим тоді було не тільки місце, а й час літургії Великого Тижня. Це святкування – вірне наслідування Христа з поглядом, глибоко зануреним у Святе Письмо. У ньому ми приходимо до світлиці Тайної вечері, до Гетсиманського саду, сходимо на Голготу, щоб у літургії по-справжньому переживати події, описані євангелістами.
Розмовляла Вікторія Семенова
За темою:
Папа: Великий Піст – це час каяття, але не смутку!
Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст 2018
Пастирське послання Митрополита Львівського архієпископа Мечислава Мокшицького на Великий Піст 2018
Схожі новини
