«Марія – Матір Церкви». Проповідь кардинала Зенона Ґрохолевського під час Святої Меси в Бердичеві на честь Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві та з нагоди 100-ліття Фатімських об’явлень

Проповідь на відпуст Матері Божої Святого Скапулярію в Бердичеві
Я радий, що можу сьогодні очолювати Святу Месу в цьому прекрасному Санктуарії Матері Божої святого Скапулярію в Бердичеві. З великою увагою я читав про славну історію цього осередку марійної побожності, і не лише про його релігійне життя, а й про його доброчинну, наукову, культурну, просвітницьку та видавничу діяльність. На жаль, на це місце припала також дуже важка доля цього регіону: нищівні наїзди татар чи пізніше росіян, касація ордену Босих Кармелітів, які опікувалися цим храмом, кількаразове знищення святині й монастирських будівель, крадіжки, профанації святих місць, особливо перетворення храму на музей атеїзму і т. д. Сьогодні радіємо, що це святе місце на протязі останніх кількох десятків років відродилося, набуло особливої слави. Сам папа святий Йоан Павло ІІ посвятив новий образ Матері Божої Бердичівської (9 червня 1997), який незабаром був коронований папськими коронами (19 липня 1998), а в жовтні 2011 року єпископат України проголосив увесь монастирський ансамбль Національним Санктуарієм України. Та найбільше радує той факт, що тепер стільки вірних прибуває сюди, щоби вшанувати Божу Матір, виразити свою любов до Неї і просити про Її заступництво перед Божим троном.
 1. Марія – Мати Церкви
Численні марійні санктуарії, розсіяні по всьому світі – в яких люди приходять до Божої Матері, щоб Їй довірити свої справи, виплакатися перед Нею, просити про допомогу – пригадують мені подію, яку я пережив, будучи молодим священиком і яку, можливо, деякі з вас пам’ятають. 21 листопада 1964 року закінчилася третя сесія Другого Ватиканського Собору, на якій обговорювалася таємниця Церкви і тривали праці над прекрасною Апостольською Конституцією на цю тему, на тему Церкви, яка починалася словами «Lumen gentium» – «світло народів». Свята Церква представлена в ній як світло для народів, для всього людства. Того дня блаженний Папа Павло VI, довершуючи цю дискусію і згаданий вище документ про таємницю Церкви, в базиліці святого Петра урочисто проголосив Марію «Матір’ю Церкви», тобто Матір’ю «всього християнського люду, як вірних, так і Пастирів» (пор. AAS 56 [1964] 1015). Тоді ж до Лоретанської Літанії додано заклик: «Мати Церкви, молись за нас».
Саме марійні санктуарії, в яких люди горнуться до Марії, сповнені віри в Її допомогу й опіку, ілюструють, наскільки Марія сприймається як Мати Церкви, Мати всіх нас, які є паломниками до Небесної Батьківщини.
Існує безліч імен, які надаємо Марії: Утішителька, Володарка, Заступниця, Посередниця і т.д. Уся Лоретанська Літанія містить лише якусь частку цих різних звертань, якими виражаємо захоплення та вдячність Марії. Однак усі вони знаходять своє підтвердження в тому факті, що Марія є правдивою Матір’ю всього Божого народу.
Чи, даючи нам скапулярій як допомогу і запоруку спасіння, Марія не об’являється нам в особливий спосіб як турботлива Мати? Тому приймаймо цей дар і намагаймося виконувати волю люблячої нас Матері.
2. Чому Марія є Матір’ю Церкви?
Поставмо собі основне питання: чому можемо називати Марію Матір’ю Церкви? Або ж: чому Марія є Матір’ю Церкви?
а. В загальному, Марія є Матір’ю Церкви, бо Вона є Матір’ю Христа. Адже Христос – Голова Церкви, а всі ми – члени Його Містичного Тіла. Марія зродила Христа, якого ми є Містичним Тілом. Марія народила Христа, а ми є Його Містичним Тілом.
Тому Христос може ототожнюватися з Церквою. Наприклад, читаємо в Діяннях Апостолів, що, коли Савло (пізніше названий Павлом) простував до Дамаску, щоб переслідувати християн, йому з’явився Христос, який сказав: «Савле, Савле, чому переслідуєш Мене?» (Діян 9, 3-5). «Хто Ти, Господи?» – запитав переляканий Савло. «Я Ісус, якого ти переслідуєш!» Але ж Павло не переслідував Ісуса, навіть не знав Його, ніколи Його не бачив. Він переслідував Церкву, переслідував християн. Хотів їх укинути до в’язниці. А Ісус сказав: ти переслідуєш Мене. Так Ісус ототожнився зі Своєю Церквою, зі Своїм Містичним Тілом.
Марія є Матір’ю Церкви, бо є Матір’ю Христа, якого ми є Містичним Тілом. Тому Христос може ідентифікуватися зі Своєю Церквою.
б. Особливо ж Марія стала Матір’ю Церкви, коли переповнена болем стояла під хрестом. На хресті Ісус довершив велику справу спасіння світу. Марія стояла під хрестом, співпрацюючи у справі відкуплення, тому Її також називають Співвідкупителькою.
Можна сказати, що на хресті Ісус ніби зродив Церкву, і в цьому народженні Марія відіграла особливу роль. Її присутність там не була лише пасивною, це була дуже важлива мить в історії людства.
Кардинал Вишинський колись сказав, що немає народження без матері, тому, коли під хрестом народжувалася Церква, була потрібна Марія.
3. Проголошення Марії Матір’ю Церкви
Саме там, під хрестом – коли Марія співпрацювала при народженні Церкви – сам Господь Ісус проголосив Її Матір’ю Церкви.
Коли хтось помирає свідомо, не говорить про мало важливі справи, не жартує, а говорить про те, що йому справді лежить на серці. Без сумніву, Христос помирав свідомо. І в цьому моменті Він сказав до Марії: «Жінко, ось Твій син!»; потім сказав до Йоана, вказуючи на Марію: «Ось Мати твоя!» (Йн 19, 25-27). Ці слова не можуть означати – як хотіли б деякі – звичайну турботу Ісуса про долю Марії, звичайну турботу про те, щоб подбати про Її майбутнє, допомогу. Коли б Ісус мав це на увазі, вистачило б сказати Йоанові: «Ось Мати твоя!» (тобто: «віднесися до Неї, як до своєї матері»), тоді не були б потрібні слова, які Він промовив до Марії: «Ось син Твій». Хто помирає при свідомості, не говорить зайвого.
Тому Церква від початку розуміла слова Господа Ісуса в дуже глибокому значенні, розуміла, що Йоан – учень, якого полюбив Ісус – представляв під хрестом усю Церкву, усіх християн, усіх тих, кого полюбив Ісус, віддаючи за них своє життя. Від самого початку Церква усвідомлювала, що слова «ось син Твій... ось Мати твоя» були промовистим проголошенням Марії Матір’ю Церкви, Матір’ю всіх віруючих.
Таким чином Господь Ісус перед Своєю смертю хотів в цьому історичному моменті ніби урочисто сказати світові та всім майбутнім поколінням, що Марія не тільки народила Його у Вифлеємській стайні, а й співпрацювала з Ним у народженні Церкви.
4. Мати Церкви в історії
Роль Марії як Матері Церкви не закінчується під хрестом, триває досі. По-мистецьки описали це Отці Церкви, тобто ті прекрасні письменники перших віків християнства, говорячи, що з відкритого боку Христа на хресті народилася Церква. А Марія, яка стояла під хрестом, взяла її у свої материнські руки.
Як у Вифлеємській стайні вона з усією любов’ю притуляла Ісуса, так само з невимовною любов’ю вона пригорнула новонароджену Церкву. Притуляла її ще міцніше до свого серця через те, що вона була скроплена кров’ю Її Сина і як щойно народжена потребувала матері, так сильно потребувала матері.
Потім, коли молода Церква очікувала в Вечірнику зішестя Святого Духа, ніби в очікуванні на Таїнство Конфірмації, Марія була там серед апостолів. Вона була потрібною там, бо мати потрібна всюди, де народжується й розвивається життя. Для молодої Церкви Вона була – як писав один із богословів – сонцем, яке її зігрівало, цементом, який її зціляв, клеєм, який її з’єднував. Вона зміцнювала переляканих апостолів, додавала надії. Бо була Матір’ю.
Цю місію Марія виконувала протягом усієї історії. Промовистим є те, що від початку ніби інтуїтивно – ще без богословського обґрунтування – сприймали Її як Матір (так, як дитина інтуїтивно впізнає свою матір) і приходили до Неї. Адже від самого початку поставали храми і санктуарії, присвячені Марії, та множилися твори мистецтва й літератури на Її честь.
А святий Бернард (1090–1153) у своїй відомій молитві скаже: «Пам'ятай, Пресвята Діво Маріє, що ніхто ніколи не чув, щоб Ти залишила того, хто до Тебе прибігає, Твоєї допомоги взиває, про заступництво Тебе просить». Ніхто ніколи не чув! Чи може мати забути про своє немовля? Чи ж може така мати, як Марія, забути про своїх дітей?
Хочу також зауважити, що святий Йоан Павло ІІ ніколи не видав жодного важливого документу, доки не віддав його під опіку Марії, бо чи може щось відбуватися в Церкві без участі Її Матері?
5. Голос турботливої Матері з Фатіми
У цьому році припадає сторіччя об’явлень Матері Божої в Фатімі. Марія виявила тоді трагедію сучасного світу: жахливі війни, злочинства, переслідування, аморальність, непошану життя. Ці трагедії сьогодні болісно торкаються вашої країни. Це все є причиною величезної несправедливості, страждання, болю, сліз, хвороб і смерті величезної кількості людей.
Щоб зцілити світ із цих жахів, тобто щоб перемінити реальність сучасного світу, Марія як Добра Мати закликала Церкву і все людство до покаяння, до довіри її Непорочному Серцю, особливо до молитви розарію і до скапулярію. Це заклик Матері сповненої турботи про наше благо, про наше спасіння, про благо всього людства. Нехай його почують наші серця. Молімося в цьому Санктуарії не тільки у своїх власних намірах, а й за всю країну, за світ, про його навернення, перемогу правди і добра.
Закінчення
Мати Церкви. Церква є єдиною і великою, розсіяною по всьому широкому світі. Але – як нагадує Другий Ватиканський Собор – Церква реалізується в різних спільнотах: у дієцезіях, у парафіях, на місіях, в монастирях, у сім'ях (Собор назвав сім'ю «домашньою церквою»), в різних установах.
Зробімо Марію справді Матір’ю і Царицею наших парафій, наших спільнот, наших сімей, наших монастирів, Матір’ю наших сердець, наших думок, наших прагнень. А Вона, ця прекрасна Мати, буде вести нас до вищого блага, до Христа, якого світ так потребує сьогодні.
Фото: Костянтин Чавага і о. Маріуш Кравєц SSP