Папа: Подумаймо про безкорисливий дар, не очікуючи на відплату

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

«Побачити зорю» – це відправна точка. Чому лише волхви, мудреці зі Сходу, побачили зорю? Можливо, тому, що належали до нечисленних людей, які підводять погляд до неба. «Ми часто вдовольняємося тим, щоб дивитися на землю: нам достатньо здоров’я, якихось грошей і трохи розваг, – сказав Святий Отець. – Але чи ми ще вміємо підводити погляд до неба? Уміємо мріяти, прагнути Бога, очікувати на Його новизну, а чи піддаємося тому, щоб життя несло нас, немов вітер суху гілку?».

Волхви не вдовольнялися «животінням», а відчули, що для того, аби «жити по-справжньому», потрібна висока мета. Але чому й інші, хто підводив погляд до неба, не пішли за Його зорею? За словами Папи, можливо, тому, що це не була сліпуча зоря: Євангеліє каже, що мудреці побачили зорю, яка щойно з’явилася. «Ісусова зоря не сліпить, не оглушує, а люб’язно запрошує. Можемо запитати себе, за якою зорею йдемо ми. Є сліпучі зорі, які викликають сильні емоцій, але не зорієнтують в дорозі. Це успіх, гроші, кар’єра, почесті, приємності, в яких вбачаємо мету життя. Усе це – метеорити, які лише трохи поблищать, але швидко вигоряють, і їхнє сяяння зникає», – сказав Папа. Ці нетривкі вогні дезорієнтовують, тимчасом «Господня зоря» не завжди сліпуча, не обіцяє матеріальної винагороди, але «гарантує мир» і дарує «велику радість».

Це також вимагає рушити в дорогу. Другий жест мудреців важливий, щоб знайти Ісуса, зоря Якого вимагає «постанови вирушити в дорогу та щоденних трудів подорожі». Для цього потрібно «звільнитися від даремних тягарів» і «погодитися на несподіванки», відсутні на мапі спокійного життя. «Ісус дає знайти Себе тим, хто Його шукає, але, щоб Його шукати, необхідно рушити, вийти. Не чекати, а ризикнути. Не стояти на місці, а простувати вперед», – наголосив Понтифік. Ісус вимогливий; тим, хто Його шукає, Він пропонує відмовитися від «м’яких крісел» і «заспокійливого тепла» своїх кімнат. Іти за Ним – це не «протокол ввічливості, а вихід із життя». Потрібно «ризикнути лише для того, щоб побачити Дитя», адже, «знайшовши це Дитятко, відкривши Його лагідність та любов, ми віднаходимо самі себе».

Вирушити в дорогу не просто. На сторінках Євангелія зустрічаємо Ірода, стурбованого страхом, але «він не рухається, залишається в палаці». Весь Єрусалим, стривожений новизною, віддає перевагу тому, аби «все залишалося так, як раніше». Ще вишуканіша спокуса книжників, які знають точне місце, вказане пророками, але не роблять жодного кроку до Вифлеєма. «Ця спокуса може прийти до того, хто віддавна вірує: він досліджує віру як щось уже відоме, але не ставить на карту себе самого задля Господа. Говорить, але не молиться, нарікає, але не чинить добра. Волхви ж говорять мало, але прямують далеко вперед», – сказав Папа. Вони, хоч і не відають правд віри, та сповнені прагненнями і йдуть уперед, а тому знаходять Дитя і поклоняються Йому.

Врешті, прибувши до Ісуса після тривалої подорожі, мудреці роблять те, що й Він зробив: дарують. Ісус присутній там, щоб віддати Своє життя, вони ж складають власні дари. Як зауважив Святий Отець, безкорисливо дарувати задля Господа, нічого не очікуючи взамін, – це «надійний знак того, що ми знайшли Ісуса». Це означає «чинити добро без розрахунків, навіть якщо нас ніхто про це не просить».

«Принести приємний Ісусові дар означає заопікуватися хворим, присвятити час нестерпній людині, допомогти комусь, хто не викликає в нас жодного інтересу, пробачити тому, хто нас образив. Це безкорисливі дари, яких мусить не бракувати в християнському житті», – сказав Святий Отець. Він заохотив: «Спробуймо сьогодні подумати про безкорисливий дар, який можемо дати, не сподіваючись відплати».

За темою:
Папа Франциск відвідав осередок лікарні «Bambino Gesù»
Папа Франциск про завдання вчителів-католиків
Перший рік роботи Папської дикастерії людського розвитку