Львівські греко-католики не впустили Пастирку до храму

Про це повідомляє Львівська архідієцезія.

Споруджений у XVII ст. бароковий храм, який прилягає до митрополичої резиденції й будівлі колишньої семінарії, служив римо-католикам до 1945 р., доки його не відібрала радянська влада. Усупереч намаганням римо-католиків повернути весь сакральний комплекс, місцева влада передала храм греко-католицькому Марійському Товариству, і тут невдовзі було утворену парафію УГКЦ. Неподалік розташовані ще три храми, де тепер діють греко-католицькі церкви. Один із них, храм св. Казимира, стоїть через дорогу. Свого часу попередні архієпископ-митрополит Львівський РКЦ кардинал Мар’ян Яворський і Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар досягли домовленості про почергові богослужіння в храмі Стрітення Господнього та про те, що греко-католицька громада перейде до храму св. Станіслава, щойно МВС України передасть його приміщення УГКЦ. Проте греко-католики відмовилися залишити костел Стрітення Господнього.

Наприкінці листопада, саме в той день, коли після спільних реколекцій католицьких єпископів України двох обрядів у Брюховичах відбувалася братня зустріч ієрархів, громада парафії Стрітення Господнього УГКЦ зачинила двері храму перед громадою РКЦ і її душпастирями-домініканцями. Архієпископ Мечислав Мокшицький дозволив їм служити щоденні Меси для вірних у каплиці митрополичої курії – проте вона затісна для парафіяльної громади та вірних з усього міста, які приходять на богослужіння отців домініканців.

Опівночі на Різдво нижню частину холу й бічні сходи холу митрополчої курії численно заповнили вірні. Прийшли люди різного віку, дуже багато молоді, сім’ї з малими дітьми.

«Я думаю, що в цьому місці вперше служиться Літургія, до того ж різдвяна, – сказав перед початком Меси о. Микола Лучок ОР. – Ісус народився в стайні. У нас на Закарпатті, звідки я родом, кажуть: "У хліві". А ми зібралися тут, у холі, в таку незвичайну нічну пору, і мені спадає на думку, що такі речі роблять люди закохані, які щось люблять. І ми тут зібралися тому, що ми люди, які когось любимо».

Домініканець розважав про феноменальність люблячого Бога: «Якщо хтось хоче любити весь світ, але не любить свого сусіда, не любить свого батька, свою маму, свого чоловіка, свою жінку, то така людина, скоріше за все, не є людиною, яка вміє любити світ».

Отець Микола Лучок закликав молитися, щоби двері храму Стрітення Господнього знову стали відкриті для щоденної молитви римо-католиків і щоб там могли служити домініканці. Ще поділився такою своєю засадою: «Не так важливо, де ви, як із ким ви. І якщо ви будете перебувати з люблячими людьми, нехай навіть у якомусь такому тісному місці чи десь, де не хотілося б опинитися, то зможете знайти тісні і близькі стосунки з Ісусом, з Отцем Небесним і Духом Святим».

Домініканці відслужили Пастирку українською мовою. Звучали також пісні латиною.

«Я греко-католичка, ходжу на Службу Божу до отців василіян і сюди, до домініканців, – сказала літня пані Марія. – Тут я отримала досвід такої справді любові Господньої. Сюди приходить багато греко-католиків, яких я знаю ще з часів виходу нашої Церкви з підпілля. Коли Греко-Католицька Церква була заборонена, то ми у Львові ходили до латинської катедри, до отця Рафала. Дуже боляче ми сприйняли те, що греко-католицька громада Стрітення Господнього не впускає нас усіх до храму. Якісь суперечності з тими людьми ми вже давно відчували».

Серед молодих сімей, що прийшли з дітьми, були Олена і Сашко. «Дуже так гарно священик у проповіді все аргументував, і було відчуття Божої любові, – поділилася враженнями Олена. – Якщо чесно, то ми до цієї громади приходимо раз у рік, на Різдво, бо ми греко-католики. Але в нас є друзі римо-католики, і тому разом з ними розділяємо святкування Різдва. Завжди були у храмі Стрітення Господнього, а тепер… Так боляче, що нема там місця для нас всіх, але сподіваємося, що храм відчинять».