15 січня Церква згадує св. Павла Фівейського, покровителя пекарів

Дивне й надзвичайне було життя Павла, і ніхто, крім Бога, не може збагнути, що він робив десятки років у Фівейській пустелі, та одне певне: молитвою, постом і покутою він сподобався Небесному Отцеві. Святий дав рідкісний приклад великого самозречення й погорди світом. Коли Павло 20 років прожив у глухій, пустелі Бог почав чудесно живити Свого вірного слугу: щодня до нього прилітав крук, приносячи фініки та хліб.

Незадовго до смерті святого Павла Бог сповістив про нього преподобному Антонію Великому, який також мешкав у Фівейській пустелі. Одного разу святому Антонієві спало на думку, що нема на світі іншого такого пустельника, і тоді пролунав голос: «Антонію, є раб Божий, який досконаліший за тебе і вже давно оселився тут. Іди вглиб пустелі та знайдеш його». Так і сталося. Коли Антоній знайшов печеру святого Павла, той, ніби даючи урок смирення, вийшов йому назустріч. Пустельники назвали один одного на ім’я, обнялись і довго розмовляли.

Коли Павло Фівейський помер 342 року, два леви прибігли з пустелі й лапами вирили йому могилу. Преподобний Антоній поховав святого й повернувся до свого монастиря, взявши Павловий одяг із пальмового листя, який зберігав як найбільшу святиню.

У XII столітті тіло святого Павла перенесли в Константинополь. Згодом воно потрапило до Венеції, а потім – в Угорщину, де в ХІІІ столітті на честь святого заснували орден братів паулінів, нині поширений в усьому світі. Серед найвідоміших паулінських осередків – польський монастир на Ясній Горі в Ченстохові з чудотворною іконою Чорної Богоматері Ченстоховської. Частина мощей святого Павла зараз зберігається в Римі.

Святого Павла Фівейського зображають зазвичай із пальмою, двома левами та круком, який несе в дзьбі хліб. Тому на гербі паулінів теж є два леви.

Покровитель пекарів і ткачів килимів.