8 січня Церква згадує святого Северина Норікського, покровителя ув'язнених

Северин прийшов у римську провінцію Норік (це територія сучасної Австрії на захід від Відня, розташована на березі Дунаю), апостолом якої його називають, в середині V століття. Евгіпій пише, що через чистоту його латинської мови Северина вважали римлянином, а через те, як старанно він приховував своє минуле, – особою високого роду. Першу половину життя святий, вочевидь, провів на Сході, і в його життєписі є чимало паралелей із історією святого Антонія.

У Норіку, спустошеному нашестями гунів, Северинові знайшлося чимало роботи. Він проповідував, засновував монастирі й допомагав бідним і нужденним, зокрема, збираючи для них їжу, влаштовуючи хоспіси та прихистки для біженців. Він завжди ходив босоніж, спав на мішковині й дотримувався суворих постів. За переказами, благочестя святого завоювало йому навіть повагу варварського вождя Одоакра. А може, тут спрацював пророцький дар Северина: він провістив Одоакрові, що той буде правителем Риму, і саме так згодом сталося.

Помер святий 8 січня. Евгіпій подає день, але не вказує року, проте дослідники припускають, що це був 482. Через шість років після смерті Северина, через небезпеку нового нашестя варварів, які могли або осквернити, або просто знищити його могилу й мощі, послідовники святого перенесли його останки, які виявилися нетлінними, в монастир у Неаполь. Як писав Евгіпій, мощі святого наповнювали повітря чудовими пахощами.

1807 року, коли Італію окупували війська Наполеона, а багато монастирів було закрито, мощі святого Северина були передані звичайній парафіяльній церкві в містечку Фратта-Маджоре, неподалік від Неаполя, де вони перебувають і досі.

Покровитель Австрії, Баварії, ткачів, ув’язнених, виноградарів.