Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Господня істина – це спосіб буття, видимий у кожній окремій людській справі. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 14 листопада 2018 року
10:04 Понеділок 0 110
3-12-2018, 10:04

Господня істина – це спосіб буття, видимий у кожній окремій людській справі. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 14 листопада 2018 року

Повчання про заповіді – ХV: Не свідчи неправдиво
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У сьогоднішній розмові ми звернемося до восьмого Слова Декалогу: «Не свідчи неправдиво проти твого ближнього».

Катехизм каже: «Восьма заповідь забороняє перекручувати правду у стосунках з іншими» (2464). Жити в неправдивому спілкуванні непросто, адже воно заважає стосункам, а тому заважає любові. Де неправда, там немає любові, там не може бути любові. І коли ми говоримо про людське спілкування, то маємо на увазі не лише слова, а й жести, погляди, навіть мовчання й відсутність. Людина промовляє усім, хто вона є і що робить. Ми всі перебуваємо у спілкуванні, завжди. Ми всі живемо спілкуванням і постійно триваємо у виборі між правдою та брехнею.

Але що означає сказати правду? Це означає бути щирими? Може, точність? Її насправді недостатньо, тому що ми можемо щиро помилятися – або бути точними в деталях, але не усвідомлювати сенсу цілого. Іноді виправдовуємо себе словами: «Але ж я сказав те, що відчував!» – так, але цим ви абсолютизували свою думку. Або: «Я лише сказав правду!» – можливо, проте так ви особисті або конфіденційні деталі. Як же балакучість здатна зруйнувати сопричастя – особливо за повного або часткового браку делікатності! Отож, балакучі вбивають, і про це йдеться в посланні апостола Якова. Балакуни та пліткарі – це люди, які вбивають: убивають інших, бо язик вражає, мов ніж. Будьте обережні! Пліткар або базікало – це терорист, який своїм язиком підриває бомбу й іде собі спокійно геть; але те, що він сказав, ця кинута граната, руйнує добре ім’я інших. Не забувайте: пліткувати – це вбивати.

Але ж тоді що таке правда? Це питання Пилат звертає безпосередньо до Ісуса, Який стоїть перед ним і вже цим виконує восьму заповідь (пор. Йн 18, 38). Слова «Не свідчи неправдиво проти твого ближнього», по суті, належать словника юриспруденції. Кульмінація Євангелія – це опис Страстей, смерті та Воскресіння Ісуса; і це історія про судовий процес, виконання вироку й небувалі наслідки.

На запитання Пилата Ісус каже: «Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину» (Йн 18, 37). І це свідчення Ісус дає у Своїх стражданнях і смерті. Євангеліст Марк розповідає, що сотник, який бачив, як Він «віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий» (Мк 15, 39). Так, Він був послідовний і залишився послідовний: у Своїй смерті Ісус явив Отця, Його милосердну й вірну любов.

Істина виповнюється в самій Особі Ісуса (див. Йн 14, 6), у Його житті та смерті, плодах Його стосунків із Отцем. Цим життям дітей Божих Він, Воскреслий, також наділяє й нас, посилаючи Святого Духа, Духа істини, Який свідчить разом із нашим духом, що Бог – це наш Отець (пор. Рим 8, 16).

Кожним учинком людина підтверджує або заперечує цю істину. Від дрібних повсякденних ситуацій – й аж до найскладнішого вибору. Але це одна й та сама логіка, завжди та сама, за якою ще отці й діди наставляли нас у тому, аби ми не брехали.

Спитаймо себе: про яку істину свідчать наші – християн – діла, наші слова, наші вибори? Кожен може запитати себе: я – свідок правди чи все-таки її приховувач, бо кажу більш-менш неправду? Кожен мусить себе спитати. Християни – це не якісь виняткові чоловіки та жінки. Але ми – діти небесного Отця, благого й чоловіколюбця, Який сповнив наші серця любов’ю до братів. Ця істина не потребує дискусій, це – спосіб існування, спосіб буття, видимий у кожній окремій людській справі (пор. Як 2,18). Ось чоловік – чоловік істини, а ось жінка – жінка істини: це ж очевидно. Але як, якщо вони не розтулили вуст? Їхня поведінка – істинна, вона свідчить про істину. Так промовляє істина, так діє істина. Який прекрасний спосіб життя для нас.

Істина – це чудесне одкровення Бога, обличчя Отця, Його безмежна любов. Вона відповідає на запитання людського розуму, який осягає її нескінченно, бо це дар, що зійшов на Землю у втіленому Христі, розіп’ятому й воскреслому; ця істина стає видима для тих, хто віддається їй, вона дозволяє проявитися їхнім здібностям.

Не свідчити неправдиво означає жити як дитя Боже, яке ніколи, ніколи не вступає в суперечку саме з собою, ніколи не каже брехні; жити як дитя Боже, дозволяючи в кожному своєму вчинку проявитися великій істині: Бог – це Отець, і ми можемо довіряти Йому. Я вірю в Бога – ось велика істина. Із нашої довіри до Бога, Отця, який любить мене, любить нас, народжується моя правда і моє стояння у правді, а не в брехні.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
14 листопада 2018

Переклад КМЦ за vatican.va

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий