17 січня – обов’язковий спомин святого Антонія Великого, покровителя хворих

Життєпис, складений святим Афанасієм, свідчить про те, що Антоній мусив зносити нападки численних демонів, які переслідували його та спокушали, з’являючись у розмаїтих образах. У безперервній боротьбі Антоній прожив на самоті, далеко від людей 20 років і зрештою віднайшов душевний спокій.

Його спосіб життя привабив багатьох послідовників. Мудрість святого й чудеса принаджували учнів, які бажали доручити себе його духовному керівництву. Після тривалих заперечень Антоній усе-таки погодився бути наставником, і скоро в пустелі, у скитах, розсіяних довкола його печери, оселилося близько 6000 відлюдників. До його перших учнів належав святий Іларіон.

Святого Антонія пригнічувала багатолюдність. Він шукав усамітнення, тож пішов далі в пустелю та знайшов собі печеру на вершині гори. Утім, брати-пустельники розшукали святого й ублагали його принаймні іноді приходити в їхні обителі. Відвідував він і Павла Фівейського, першого пустельника.

Господь дав Антонієві Великому дар чудотворення. Маючи владу над нечистими духами, святий звільнив від одержимості багатьох біснуватих. Він зціляв хвороби молитвою і пророкував. У відповідь на наполегливе запрошення Афанасія Великого Антоній мусив ненадовго покинути пустелю та прийти до Олександрії, щоб захистити християнську віру від єресей аріан і маніхеїв.

За переказами, святий Антоній помер 17 січня 356 року, 105-літнім старцем. Його життя стало прикладом для вірних не тільки в Єгипті, а й у всьому християнському світі. 561 року останки святого були врочисто перенесені в Олександрію, а 635 року – до Константинополя. 980 року хрестоносці перевезли їх до Франції, де в абатстві, названому іменем святого, його мощі зберігаються в 114-кілограмовому ковчезі й нині. Голова Антонія Великого з 1491 року перебуває в церкві святого Юліана у прованському місті Арль.

Монастир Антонія Великого, заснований у IV столітті на місці, де святий прожив останні 44 роки, розташований серед гір єгипетської пустелі неподалік від Червоного моря. Зараз ця святиня належить Коптській Церкві.

Життя й духовні подвиги святого Антонія, а особливо спокуси, які він мусив долати, відбились у західноєвропейській і візантійській іконографії. Його часто зображають як відлюдника, оточеного демонічними силами. Атрибути святого Антонія в іконописі – дзвін, тростина, тау-хрест, сувій, гасова лампа, смолоскип, свиня, курча, джерело.

Покровитель селян, вершників, дзвонарів, свинарів, кошикарів, хворих; захисник від пожеж.