Кожне багатство, аби бути благим, мусить мати соціальний вимір. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 7 листопада 2018 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Продовжуючи тлумачення Декалогу, сьогодні ми приходимо до сьомої заповіді: «Не вкради».

У ній ідеться про крадіжку та повагу до власності інших людей. Немає такої культури, де б крадіжка та зневага до права на власність були б законними; насправді люди надзвичайно чутливі та сприйнятливі щодо захисту власності.

Але варто звернутися до глибшого сенсу цієї заповіді, зосередившись на темі володіння благами у світлі християнської науки.

У соціальній доктрині Церкви йдеться про універсальне призначення благ. Що це означає? Послухаймо, що каже Катехизм: «На початку Бог довірив землю і її багатства спільному керуванню людей, щоб піклуватися ними, підпорядковували їх своєю працею і користувалися її плодами. Створені блага призначені для цілого людського роду» (2402). І далі: «Універсальне призначення благ залишається першорядним, навіть якщо зростання загального добра вимагає пошанування приватної власності, права на неї і користування нею» (2403).

Провидіння, однак, створило світ не за стандартними лекалами – він розмаїтий, трапляються різні умови, є різні культури, завдяки чому можна жити, краще піклуючись одне про одного. Світ багатий ресурсами для того, щоб усіх забезпечити основними благами. Однак багато хто живе в разючій бідності, а якщо ресурси використовувати без обмежень, вони вичерпуються. Але світ лише один! Людство – це одне ціле! Багатство світу сьогодні зосереджене в руках меншості, нечисленної купки людей, а бідність, ба навіть страждання – це доля багатьох, більшості.

Якщо на землі є голод, це не тому, що немає їжі. Справді, під впливом викликів ринку ми іноді можемо її знищити, викинути. Бракує вільного й далекоглядного підприємництва, яке забезпечувало б адекватне виробництво й дотримання принципу солідарності та справедливого розподілу. Як сказано в Катехизмі: «Людина, користуючись благами, повинна розглядати зовнішні речі, якими законно володіє, не як свою виключну власність, а розглядати їх як спільні: щоб вони могли приносити користь не тільки їй, а й іншим» (2404). Кожне багатство, аби бути благим, мусить мати соціальний вимір.

У цьому ракурсі проявляється позитивніше й ширше значення заповіді «не вкради». «Володіння добром робить його власника завідувачем, який поставлений Провидінням» (ККЦ, 2404). Ніхто не є абсолютним володарем власності: він лише адміністратор благ. Володіння – це відповідальність. «Я багатий у всьому», – це про відповідальність, яка лежить на вас. І всілякий добробут, усунутий від логіки Божого Провидіння – це зрада, зрада в найглибшому сенсі слова. Те, чим я насправді володію, – це те, що я можу дати. Ось критерій того, як я керую багатством, добре чи погано; ці слова важливі: те, чим я насправді володію, – це те, що я можу дати, чим можу поділитися. Якщо я можу поділитися – тоді я відкритий, тоді я багатий не тільки тим, що маю, а й щедрістю, щедрістю також як обов’язком давати багатство, аби кожен міг долучитися до нього. Якщо ж мені нічим поділитися, то це, по суті, тому, що щось володіє мною, щось має владу наді мною – і я раб. Володіти благами – це мати можливість творчо їх зростити й використати з великодушністю, а отже, зростати в любові та свободі.

Сам Христос, попри те, що Він – Бог, «не вважав за здобич свою рівність з Богом, але применшив Себе самого» (Фил 2, 6-7), збагативши нас Своєю бідністю (пор. 2 Кор 8, 9).

Тоді як людство намагається здобути якомога більше, Бог відкуплює його, ставши бідним: Розіп’ята Людина сплачує за всіх безцінний викуп Богу Отцю, «багатому милосердям» (Еф 2, 4). Нас збагачують не матеріальні блага, а любов. Божі люди недарма кажуть: «Диявол входить через кишені». Усе починається з любові до грошей – й аж до гонитви за власністю; а тоді приходить марнославство: «Ах, який я багатий, як цим пишаюся», – і, врешті-решт, пиха й гордощі. Ось так диявол діє у нас. Але вхідні двері для нього – це кишені.

Дорогі брати і сестри, Ісус Христос іще раз розкриває нам повне значення Писання. «Не вкради» означає: любіть – разом із вашими благами, користуйтеся усіма засобами, аби любити якомога сильніше. Тоді ваше життя стане благим, а володіння перетвориться на справжнє обдарування. Тому що життя – це час не для володіння, а для того, аби любити. Дякую.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
7 листопада 2018

Переклад КМЦ за vatican.va