Різдво у домініканців: Бог на відстані руки

Свято розпочалося з григоріанської вечірні, проспіваної латиною. Після неї відслужили Месу, на яку зібралося так багато вірян, що братам навіть довелося принести додаткові стільці, щоб усі гості могли сісти. «Напевно, потрібно вже придбати десь неподалік більший будинок і робити повноцінну парафію», – пожартував Генеральний вікарій Ордену Проповідників в Україні отець Яцек Дудка ОР.


Проповідь прочитав директор Інституту отець Войчех Сурувка ОР. Він нагадав про родинний, спільнотний вимір Різдва: адже Ісус, так би мовити, кличе нас до Себе на день народження, як ми кличемо друзів на свято і радіємо, коли вони приходять. Цього дня Господь оприявнюється для нас, стає Кимось, до Кого можна доторкнутися; утілившись, Він перебуває від кожної людини на відстані простягнутої руки. Читаємо Євангеліє чи ні, думаємо про Нього чи ні – Бог завжди поруч, достатньо простягнути руку і досвідчити це.


Святковий настрій у каплиці створювали прикрашені ялинки і великий саморобний вертеп на пахучому сіні. Дерев’яні силуети, розфарбовані в яскраві кольори, викликали щирий і галасливий захват у малечі протягом усієї Служби Божої.


Середовище київських домініканців важливе не лише для римо-католиків. Це ще й місце екуменічних зустрічей і простір діалогу між християнами різних конфесій. Інститут святого Томи, філіал Папського університету «Ангелікум» у Римі, діє в Києві з 1991 року. За чверть століття він збагатився численними друзями і випускниками. Тож святкування Різдва Христового завершилось у великому, ніби родинному колі. Гості ділилися облатками й бажали одне одному благ на наступний рік, куштували смачні страви і співали колядки: не лише українські, але й словацькі, адже з вересня 2017 року отець Сворад Дуда ОР в каплиці Інституту відправляє Меси для маленької словацької спільноти.


З нагоди Різдвяних Свят брати-домініканці бажають усім Божого благословення.

Текст: Ольга Рибачук
Фото: Олексій Рудницький, Ольга Рибачук