Папа на Лампедузі 5 років тому: Глобалізація байдужості відібрала здатність плакати

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Солідарність з мігрантами

Лампедуза, розташована між Мальтою й Тунісом, стала метою тисяч мігрантів із північної Африки, які часто вирушають у морську подорож у непристосованих до цього плавзасобах, що стає причиною численних катастроф із летальними наслідками.

Глибоко зворушений такою катастрофою, Папа тоді прибув на острів, щоб помолитися за тих, хто втратив життя в морі, відвідати тих, хто вижив, і висловити слова заохочення мешканцям острова, закликаючи подбати про братів і сестер, які перебувають у ситуації крайньої потреби.


Глобалізація байдужості

Папа Франциск окремо зустрівся з мігрантами, вшанував загиблих, пустивши в морські хвилі вінок, і відслужив Месу, під час якої виголосив проповідь. Він наголосив, що сьогодні ми часто втрачаємо почуття братньої відповідальності, впадаючи «в лицемірство священика й левіта, про яких Ісус говорить у притчі про доброго самарянина». 

«Культура добробуту, яка спонукає думати лише про себе, робить нас нечутливими до волання інших, змушує нас жити в мильних бульбашках, які є нічим; вони гарні, але вони – ніщо, ілюзія, порожнеча, тимчасовість, яка веде до байдужості, ба більше – до глобалізації байдужості... Ми звикли до страждання ближнього, це нас не стосується, не цікавить, це не наша справа».

Каїне, де твій брат?

Першим питанням, з яким Бог звернувся до людини після гріхопадіння, було «Адаме, де ти?». Після гріха Адам був дезорієнтований, бо втратив своє місце в сотворінні, «вважаючи, що став могутнім». Однак насправді було загублено гармонію зі світом і з ближнім, який із ближнього перетворився на стороннього, «який турбує моє життя, мій добробут».

Так доходить до другого запитання: «Каїне, де твій брат?» «Мрія бути могутнім, бути великим, як Бог, ба більше, мрія бути Богом провадить до ланцюга помилок, що є ланцюгом смерті, до пролиття братньої крові!» – сказав Папа. Він додав, що ці два запитання Бог сьогодні ставить кожному з нас, бо ми всі «перестали бути уважні до світу, де живемо, не дбаємо, не бережемо того, що Бог створив для всіх, і навіть не здатні берегти одні одних».

Чи ми ще спроможні плакати?

«Але я хочу запропонувати ще третє запитання: “Хто з нас оплакував цей чи подібні факти?” Хто оплакував смерть цих братів і сестер?... Ми стали суспільством, яке забуло досвід плачу, співстраждання: глобалізація байдужості відібрала в нас здатність плакати».