Папа: Нарікання та образи заважають прийняти Господню розраду

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Папа наголосив, що Господь прийшов, аби нас розраяти. Святий Ігнатій Лойола повчав про користь споглядання цього Христового «служіння утішенням», порівнюючи його з тим, як друзі втішають одне одного. За словами Папи, достатньо згадати про ранок воскресіння, коли Ісус являється апостолам, приносячи їм величезну радість, в яку вони не могли увірувати. «Дуже часто Господнє утішення здається нам чудом», – ствердив він.

«Але нелегко дозволити, щоб нас хтось утішав, легше втішати інших, аніж прийняти втішання, – зауважив Понтифік. – А це тому, що ми дуже часто прив’язуємося до негативного, до гріховної рани всередині нас, дуже часто віддаємо перевагу тому, аби залишатися самотніми на лежакові, як той паралітик з Євангелія, та не підводитися. Ісус натомість завжди каже: Встань!».

Як пояснив Святий Отець, проблема полягає в тому, що ми розкошуємо в негативі, плекаючи рану, яку носимо в собі. Тимчасом для дієвої позитивності треба стати жебраком, а нам не подобається жебрати, благати про розраду. Згаданий паралітик 38 років пролежав біля купелі з єдиною думкою: «Не маю нікого, хто б мені допоміг». І це одн зі способів, як не дати себе втішити.

Іншою перешкодою Папа назвав звичку постійно ремствувати. Чимало людей усе життя нарікають перед Богом, замість прославляти Його. Він згадав про пророка Йону, назвавши його «Нобелівським лауреатом із нарікання». Спочатку він втікає від місії, скаржачись на завдання, яке перед ним поставив Всевишній. Переживши ж бурю на морі й перебування всередині великої риби, повернувся до місії. А після її успішного завершення, замість втішатися наверненням людей, нарікав на Бога за те, що Він рятує їх.

На противагу цьому, пророк Ісая закликає бути мужніми, адже Бог приходить нас урятувати. У цьому контексті проповідник звернувся до євангельського уривка, де йшлося про те, як друзі принесли до Ісуса паралітика, а оскільки не могли увійти в помешкання, в якому Він навчав, то розібрали крівлю і спустили бідолаху через отвір. Вони не зважали на те, що про них подумають, а піклувалися лише про зцілення приятеля.

Підсумовуючи, Папа зазначив, що ми повинні дозволити Господові втішити нас. «Але це не легко, бо вимагає зректися нашого егоїзму й багатьох речей, які стали нашими скарбами – образ і нарікань… Корисно буде спитати себе про те, яким є моє серце? Чи ношу в ньому якусь гіркоту? Смуток? Якою є моя мова? Чи прославляю Бога, чи постійно скаржуся? І просімо в Бога благодаті мужності, бо саме з нею Він приходить, аби нас утішити».

За темою:
Папа Франциск – про багату спадщину латинської традиції
Заклики Папи щодо ядерного роззброєння та кліматичних змін
Папа: Очікування Господнього приходу має бути радісне