Католицький Медіа-Центр Римсько-Католицької Церкви в Україні
» » » Папська катехиза за 15 листопада 2017 року
11:12 Субота 0 75
18-11-2017, 11:12

Папська катехиза за 15 листопада 2017 року

Про Святу Месу – II: Меса і молитва.
Дорогі брати і сестри, доброго дня!
Ми продовжуємо катехизи про Святу Месу. Для кращого розуміння краси Євхаристії треба почати з дуже простого аспекту: Меса – це молитва, по суті, молитва найчудовіша, найвища, найпіднесеніша, а водночас – «найконкретніша». Бо в ній ми зустрічаємося з Богом у любові через Його Слово, Тіло і Кров Ісуса. Це зустріч із Господом.

Але спочатку варто відповісти на одне запитання: що таке молитва? Насамперед це діалог, особисті стосунки з Богом. Людина була створена для особистих стосунків із Богом, які в повноті реалізуються лише через зустріч із Творцем. Дорога життя прямує до остаточної зустрічі з Господом.

Книга Буття розповідає, що людина була створена на образ і подобу Бога – Отця, Сина і Святого Духа, довершених стосунків любові як єдності. З цього можемо зрозуміти, що ми всі створені, щоб увійти в досконалі стосунки любові, ненастанно віддаючи й отримуючи, аби осягнути повноту свого буття.
Коли Мойсей перед полум’яним кущем чує заклик Божий, то питає, як Йому на ім’я. І що Бог відповідає? «Я той, хто є» (Вих 3,14). Цей вислів у первісному сенсі виражає присутність і прихильність – і справді, Бог додає: «Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова» (в. 15). Так і Христос, прикликаючи Своїх учнів, кличе їх бути з Ним. Тому це найбільша благодать: змогти відчути, що Меса, Євхаристія – це найпривілейованіший момент, аби бути з Ісусом, а через Нього – з Богом і з братами.

Молитва, як і будь-який справжній діалог, також уміє мовчати – адже в діалогах трапляються моменти мовчання; у тиші перебуваємо з Ісусом. І коли ми йдемо на Месу, то іноді приходимо трохи завчасу й перекидаємося слівцем із тими, хто поруч. Але цей момент не для балачок: це хвилини мовчання, яке готує нас до діалогу. Це мить, щоб зосередитися всім серцем і підготуватися до зустрічі з Ісусом. Мовчання надзвичайно важливе! Пригадайте, що я казав минулого тижня: ми йдемо не на шоу, ми йдемо зустрітися з Господом – і тиша готує нас до цього й супроводжує.

Побудьте в тиші з Ісусом. Із таємничого Божого мовчання виринає Його Слово, яке відлунює в серці. Сам Христос навчає нас, як насправді можна «залишатися» з Отцем, і показує це у Своїй молитві. Євангелія розповідають про Ісуса, Який іде до віддалених місць, аби там молитися; учні, спостерігаючи за такими близькими Його стосунками з Отцем, прагнуть і собі долучитися до них, тож просять: «Господи, навчи нас молитися» (Лк 11, 1). Ми чули про це в першому читанні, на початку аудієнції. Ісус відповідає, що насамперед для молитви необхідно вміти казати «Отче». Будьмо уважні: якщо я не вмію сказати Богові «Отче», то не вмію молитися. Нам потрібно говорити «Отче», тобто ставитися до Нього з синівською довірою. Але, щоб навчитися, ми маємо смиренно визнати, що потребуємо цього навчання, і просто попрохати: «Господи, навчи мене молитися».

Це перший момент: бути смиренними, визнати себе дітьми, спертися на Отця, довіритися Йому. Щоб увійти в Царство Небесне, треба стати малими, як діти – у тому сенсі, що діти можуть довіряти і знають, що хтось подбає про них, що вони будуть ситі, що будуть одягнуті тощо (пор. Мт 6, 25-32). Це перше правило: довіряти та мати певність, як дитина щодо батьків; знати, що Бог пам’ятає про тебе й піклується – про тебе, про мене, про всіх.

Друга передумова, також властива дітям: треба дивуватися. Дитина завжди ставить тисячі запитань, бо хоче відкрити світ; вона цікавиться навіть найдрібнішими речами, бо для неї все нове. Щоб увійти до Царства Небесного, дайте собі відчути подив. Чи вражаємося ми, спілкуючись із Господом у молитві-проханні, а чи, може, вважаємо, що молитися – це по-папужому говорити до Бога? Ні, довіряйте й відкривайте своє серце, аби сповнитися подивом. Чи вражає нас Бог, який завжди є Богом несподіванок? Адже ми щоразу зустрічаємося з живим Господом, а не з музейним експонатом. Це жива зустріч, і ми йдемо до Меси – не до музею. Ходімо ж на живу зустріч із Господом.

У Євангелії йдеться про певного Никодима (див. Йн 3, 1-2), старшу людину, ізраїльського зверхника, який іде до Ісуса, щоб познайомитися з Ним; і Господь каже йому про необхідність «уродитися з висоти» (див. в. 3). Але що це означає? Чи можете ви «переродитися»? Знову відчути смак, радість і диво життя навіть посеред численних трагедій? Це фундаментальне питання нашої віри, і в цьому – прагнення кожного істинного християнина: бажання переродитися й радість почати все знову. Чи є воно в нас? Чи кожен хоче переродитися, щоб зустрітись з Господом? Чи маєте ви таке прагнення щодо себе? Його дуже легко втратити, бо численні клопоти й справи, з якими необхідно впоратися, залишають нам мало часу, і можна випустити з уваги найважливіше: наше життя серця, духовне життя, життя зустріччю з Богом у молитві.
Господь насправді вражає, показуючи, що любить нас також і в наших слабкостях. «[Ісус Христос] – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу» (1 Йн 2, 2). Це дар, джерело істинної розради, адже Господь завжди прощає; це втіха, справжня розрада, це дар, даний через Євхаристію, весільний бенкет, де Наречений виходить назустріч нашим немочам. Чи можу я сказати, що коли приступаю до Причастя у Месі, то Господь виходить назустріч моїй кволості? Так! Ми можемо сказати, чому це правда! Господь зустрічає нас у наших слабкостях, щоб повернути до найпершого покликання: бути на образ і подобу Божу. Ось це – осереддя Євхаристії, ось це – молитва.

Франциск, Папа

Ватикан, площа святого Петра
15 листопада 2017 р.

(Переклад КМЦ за текстом: http://w2.vatican.va)

По темі:
Папська катехиза за 10 листопада 2017 року (повний текст)
Папська катехиза за 25 жовтня 2017 року
Папська катехиза за 18 жовтня 2017 року (повний текст)

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Слово Папи Франциска 13:48 П'ятниця 0 42 Папа: У спокусу вводить сатана, а не Небесний Отець Коли молимося «Отче наш», слова про Бога, Який вводить у спокусу, – це свідчення «недоброго перекладу». Згадавши новий французький переклад Господньої молитви, де сказано: «Не дай мені впасти у спокусу», – таку думку висловив Папа Франциск під час розмови з падуанським священиком о. Марко Поццою.