11 квітня Церква згадує святого Филипа, диякона

У час поширення Божої Церкви був обраний одним із сімох чоловіків на служіння вдовам і бідним (Діян 6, 5-6). Після мученицької смерті Стефана, як і інші християни, мусив утікати з Єрусалима. Так Филип опинився в Самарії, де проповідував Христа і зціляв людей: «А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала» (Діян 8, 6-7). Через його проповідь багато самарійських чоловіків і жінок відвернулося від чаклуна Симеона, прийняло Благу Звістку й охрестилося. Також прийняв християнство й сам Симеон, дивлячись на великі чудеса, які Бог чинив через Филипа (Діян 8, 12-13).

Коли справу в Самарії довершили апостоли Петро та Йоан (хрещення доповнилося вилиттям Святого Духа), Филип за словом ангела попрямував на безлюдну дорогу, що вела з Єрусалима в Газу. Там він зустрів ефіопського євнуха, якому пояснював Писання та благовістив Ісуса. Своєю промовою він пробудив віру вельможі й охрестив його (Діян 8, 26-39).

Потім ангел переніс Филипа в Азот, де той проповідував по містах і селах, доки не прийшов у Кесарію (Діян 8, 40). Наступна згадка про нього з’являється в Діян 21, 8-9, де за ревність у проповідуванні він названий євангелістом, тобто благовісником.

У своєму домі в Кесарії Палестинській Филип гостив апостола Павла. Мав чотирьох доньок-пророчиць. За переказами, повернувся в Єрусалим, був висвячений і поставлений єпископом Траллії (нині Айдин, Туреччина), де багатьох привів до Христа. Помер власною смертю.

Вшановують святого в Західній і Східній Церкві. У деяких календарях Західної Церкви його спомин призначено на 6 червня.