Папа в навечір’я П’ятдесятниці: Нехай же Святий Дух навчить чути стогін страждаючих

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Ріка Святого Духа

Святіший Отець пояснив, що йдеться про «ріку живої води» Святого Духа, що випливає з нутра Ісуса, з Його проколеного боку, омиваючи та роблячи плідною Церкву, «містичну наречену, представлену Марією» в підніжжі хреста. Святий Дух «струменіє з нутра милосердя Воскреслого Ісуса» та наповняє наше нутро «доброю мірою» милосердя, перетворюючи нас у «Церкву – лоно милосердя, тобто, матір із серцем, яке відкрите для всіх».

«Як же я хотів би, щоб люди, які живуть в Римі, розпізнавали Церкву, розпізнавали нас, по ось цьому “ще більше” милосердя, людяності та ніжності, в яких існує велика потреба. Щоб почувалися немов удома, немов у материнській домівці, де їм завжди раді й куди завжди можна повернутися», – сказав Папа.

Божественна Любов, що випливає з Христового Серця

У цьому контексті Єпископ Риму згадав про події початку червня 1944 року, коли його попередник Пій ХІІ здійснив особливий акт подяки і усильної молитви до Діви Марії за порятунок міста. Зробив це перед іконою Пресвятої Богородиці Божественної Любові.

«Божественна любов – це Святий Дух, що випливає з Христового Серця. Це Він є тією “духовною скелею”, що супроводить Божий люд у пустелі, щоб черпаючи з неї живу воду, він міг втамувати спрагу на своїй дорозі. В неопалимій купині, образі Діви і Матері Марії, присутній Воскреслий Христос, Який промовляє до нас, передає нам вогонь Святого Духа, запрошує зійти до людей, щоб почути їхнє волання, запрошує нас ступити на стежки свободи, що ведуть до землі, обіцяної Богом», – сказав Святіший Отець, посилаючись на перше читання, в якому розповідалось про об’явлення Бога Мойсеєві в неопалимій купині.

Наші ілюзії та сила з висоти

У світлі ж першого читання, в якому йшлося про спорудження вавилонської вежі, проповідник зауважив, що і в наші дні існують спроби «споруджувати вежу, що досягне неба». Це наші проекти на «служінні дедалі більшому “я”», які спрямовані до неба, «в якому немає місця для Бога». Наші погляди бувають «вузькими», як і серце. Залишені на себе самих, «втрачаємо горизонт». «Святий Дух, натомість, вривається у світ з Висот, з Божого нутра» та «робить новими всі речі».

Полони нового світу

«Що саме святкуємо сьогодні, зібравшись тут разом у цьому нашому місті Римі? Святкуємо першість Святого Духа, Який викликає в нас оніміння перед обличчям непередбачливості Божого задуму, а тоді спонукає підскакувати з радості, мовляв: ось що Бог зберігав для нас у Своєму нутрі!» – зазначив Єпископ Риму, додаючи, що коли згадаємо про болі пологів, то зрозуміємо, що наш стогін, що стогін людей, які живуть в цьому місті, стогін всього створіння «є нічим іншим, як стогоном Святого Духа: це народження нового світу».

«Бог – Отець і матір, Бог – повитуха, Бог – стогін, Бог – це Син, народжений у світі, а ми, Церква, призначені служити цим пологам», – мовив Папа, підкреслюючи, що за воланням багатьох людей приховується ніщо інше, як стогін Святого Духа, Який «знову спонукає не вдовольнятися тим що є та знову вирушати в дорогу».

Почути стогін і зійти

Святіший Отець закликав вірних своєї дієцезії дозволити, аби Святий Дух взяв за руку та привів до серця міста, щоб почути цей стогін. Проповідник зауважив, що Бог сказав Мойсеєві, що волання народу дійшло до Його вух, а тому Він вирішив втрутитися, посилаючи Мойсея, щоби «пробудити та підтримати мрію про свободу» та об’явити народові, що ця мрія є «Його волею» – зробити Ізраїль Своїм народом, покликаним «свідчити Господню вірність між усіма людьми».

«Але щоб Мойсей зміг виконати свою місію, Бог хоче, аби він “зійшов” разом з Ним до ізраїльтян. Серце Мойсея повинно стати таким, як Боже, уважним і чутливим до страждання та мрій людей, до того, про що вони приховано волають, коли підносять руки до неба, вже не знаходячи підтримки на землі. Це стогін Святого Духа, й Мойсей повинен вислухати його не вухом, але серцем. Сьогодні Він закликає нас, християн, навчитися слухати серцем. А Вчителем цього слухання є Святий Дух», – сказав Папа, заохотивши «відчинити для цього своє серце».