Папа: «НI» пренатальній діагностиці з метою аборту

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Усвідомлення дару материнства та зв’язок

Коли жінка дізнається про свою вагітність, до неї приходить відчуття великої таємниці. Усвідомлення того, що нова людська істота зростає в її нутрі, пронизує все її буття, вчиняючи її не просто жінкою, а – матір’ю. «Між нею та дитиною негайно встановлюється інтенсивний перехресний діалог, який наука називає cross-talk», – додав Папа, вказуючи на те, що мова йде про реальний та міцний стосунок між двома особами, що розпочинається між ними вже від миті зачаття дитини. Ця комунікативна здатність є притаманною не лише жінці, але, передусім, дитині, яка у своїй індивідуальності надсилає матері різні знаки про свою присутність та про свою потреби. Таким чином, ця нова людська істота вже від початків свого існування стає близькою, не просто іншою людиною, але – дитиною.

Патології фізичного здоров’я

Сучасні технології здатні вже під час перших тижнів пренатального періоду виявити присутність вад розвитку та патологій, які можуть стати серйозною загрозою для життя дитини та здоров’я матері. Вже сама підозра на якусь патологію, а тим більше впевненість у хворобі, завдають жінкам та подружнім парам великого горя. «Відчуття самотності, безпорадності і страх перед стражданням дитини та всієї сім’ї виринають як тихий крик, заклик про допомогу в темряві хвороби, наслідок якої ніхто не може передбачити. Адже еволюція кожного захворювання завжди суб'єктивна і навіть лікарі часто не знають, як воно проявиться в кожному окремому індивідуумі», – сказав Папа.

Є одна річ, яку медицина добре знає: діти, вже з материнської утроби, якщо мають якісь патологічні прояви, є маленькими пацієнтами, яких часто можна лікувати фармакологічною, хірургічною та надзвичайною допомогою, що здатні зменшити той страшний розрив між діагностичними і терапевтичними можливостями, що протягом багатьох років є однією з причин добровільного аборту і відмови від догляду за дітьми з серйозними патологіями. Отож, великою допомогою є фетальні терапії, з одного боку, і перенатальні хоспіси, з іншого, які сьогодні осягають дивовижних результатів, як у допомозі самій дитині, так і в підтримці тих сімей, які приймають народження хворих дітей.

Професія лікаря – життєве покликання

На переконання Папи, також є необхідним, аби лікарі чітко розуміли не лише ціль оздоровлення, але й священну цінність самого людського життя, захист якого є остаточною метою медичної практики. «Медична професія – це місія, покликання до життя, і тому важливо, щоб лікарі усвідомлювали, що вони самі є даром для тих сімей, які їм довірені», – мовив Святіший Отець, вказуючи на важливе вміння лікарів входити у контакт з пацієнтами, брати на себе життя інших осіб, бути дієвими супроти болю інших, здатними заспокоїти та завжди шукати рішення, які шанують гідність кожного людського життя.

«У цьому сенсі паліативне перинатальне лікування – це один із способів лікування, що гуманізує медицину, оскільки спонукає її до відповідального ставлення до хворої дитини, яка супроводжується медперсоналом та її сім'єю на шляху інтегрального догляду, що ніколи не відмовляється від неї, даючи їй змогу відчувати людське тепло та любов».

Любов і піклування про хворих дітей

У тих випадках, коли мова йде про дітей, які, беручи до уваги медичний прогрес нашого часу, однак, приречені на смерть під час пологів або в найближчому часі по народженні, може здаватись, що їхнє лікування є зайвим, видатки надмірними, а вся ця ситуація завдає лишніх страждання для батьків. «Насправді, догляд за цими дітьми допомагає батькам перенести скорботу і сприймати її не тільки, як втрату, але й як етап шляху, пройденого разом. Ця дитина назавжди залишиться в їхньому житті. І вони зможуть любити її», – мовив Єпископ Риму.

Потреба відкинення культури аборту

На жаль, сучасна домінуюча культура не сприяє такому підходові. На суспільному рівні страх та ворожість стосовно інвалідності часто ведуть до вибору аборту, називаючи його «превентивною практикою». Але, як наголосив Папа, навчання Церкви у цьому питанні є чітким: «Людське життя є священним та недоторканим, а вживання пренатальних діагностик із селективною метою рішуче не рекомендується, адже вони є вираженням негуманної євгенічної ментальності, яка позбавляє сімей можливості прийняти, обійняти і любити своїх найслабших дітей».

Аборт ніколи не є відповіддю, яку шукають жінки чи сім’ї. Швидше за все, батьків змушують вагатися страх перед хворобою і самотність. Практичні, людські та духовні труднощі є незаперечними, але саме тому чіткі душпастирські дії є нагальними та необхідними, аби підтримати тих, хто приймає хворих дітей. «Отож, потрібно створювати простори, місця і "мережі любові", до яких можуть звертатися сімейні пари, як також присвячувати час супроводові цих сімей», – мовив Глава Католицької Церкви, дякуючи на закінчення всім учасникам симпозіуму за всю ту працю, яку кожен з них виконує у дбанні за найслабших, а також тим батькам та сім’ям, які прийняли дар життя, незважаючи на його кволість. «Ваше свідчення любові є даром для світу. Уділяю вам моє благословення і пам’ятаю про вас у моїх молитвах», – завершив промову Його Святість.