Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
23:30 П'ятниця 0 353
19-04-2019, 23:30

Хресна дорога – з Христом і з жінками

Велика П’ятниця 2019 року в Колізеї.
Вступ

Минуло 40 днів, відколи після посипання попелом ми вирушили шляхом Великого Посту. Сьогодні ми ще раз переживатимемо останні години земного життя Господа Ісуса, коли, перш ніж умерти на хресті, Він промовить: «Consummatum est» – «Звершилося». Ми зібрались у цьому місці, де тисячі людей колись зазнали мученицької смерті за вірність Христові й прагнемо пройти сьогодні скорботний шлях разом з усіма бідними, відкинутими суспільством і новорозіп’ятими сучасної історії, жертвами нашої відчуженості, наших самовладності й законів, сліпоти й егоїзму, але перш за все – нашого серця, яке закам’яніло в байдужості. Це хвороба, через яку ми, християни, також страждаємо. Нехай хрест Господній, знаряддя смерті й нового життя, яке єднає в обіймах землю й небо, північ і південь, схід і захід, просвітлює сумління громадян, Церкви, законодавців і всіх, хто визнає себе послідовниками Христа, аби Блага Звістка про відкуплення могла прийти до всіх і кожного.

I стояння
Ісуса засуджують на смерть

«Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі» (Мт 7, 21).

Роздуми: Господи, хто більше, аніж Марія, Твоя Мати, знає, що значить бути Твоїм учнем? Вона скорилася волі Отця навіть у найсумнішу мить життя і з розбитим серцем стояла біля Тебе. Та, Хто породила Тебе, прийнявши в лоно, голубила на руках, з любов’ю годувала й супроводжувала під час земного життя, не могла не піти за Тобою дорогою на Голготу. Вона розділила з Тобою найтрагічніший і найболісніший час Твого і Свого життя.

Молитва: Господи, як багато матерів досі переживає досвід Твоєї Матері й оплакує долю своїх дочок і синів? Скільки матерів, подарувавши дітям світ і світло, бачить їхні страждання від хвороб, голоду, спраги, браку медичної допомоги й умов для життя, без шансів на майбутнє? Молимо Тебе за тих, хто обіймає відповідальні посади, аби вони почули волання бідних, які приходять до Тебе звідусіль. Волання всіх тих молодих життів, які по-різному засуджені на смерть через байдужість – плід політики відкинення й егоїзму. Нехай нікому з Твоїх дітей не бракує роботи й усього необхідного для чесного та сповненого гідності життя.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам виконати Твою волю»:
у час труднощів та відчаю;
у час фізичних і моральних страждань;
у час темряви й самотності.

II стояння
Ісус бере на Себе хрест


«Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною» (Лк 9, 23).

Роздуми: Господи Ісусе, так легко носити розп’яття на шиї, вішати його на стіни прекрасних соборів або домівок, але зовсім не просто зустрічати й розпізнавати нових розіп’ятих сучасної доби: бездомну молодь, яка втратила надію, позбавлену роботи і перспектив; іммігрантів, які зазнали нечуваних страждань, а тепер мусять жити в бараках на задвір’ях нашого суспільства. На жаль, ці небезпечні табори палають і руйнуються вщент разом із мріями й надіями тисяч відкинутих, експлуатованих, забутих чоловіків і жінок. А скільки ж дітей зазнає дискримінації через походження, колір шкіри або соціальний статус! Як багато матерів страждає від приниження, бачачи своїх синів і дочок осміяними й позбавленими можливостей, які мають їхні однолітки й однокласники!

Молитва: Дякуємо Тобі, Господи, що Ти власним життям дав нам приклад правдивої й безкорисливої любові до інших, особливо до ворогів або просто до тих, хто не такий, як ми. Господи Ісусе, як часто ми, як і Твої учні, відкрито проголошували себе Твоїми послідовниками, коли Ти зцілював і творив чудеса, коли Ти годував натовпи та прощав гріхи. Але коли Ти говорив про служіння й прощення, про зречення і страждання, як же складно нам було Тебе зрозуміти. Допоможи нам завжди вміти віддавати своє життя на служіння іншим.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам надіятися»:
коли ми почуваємося занедбаними й самотніми;
коли тяжко йти Твоїми слідами;
коли складно нести служіння задля інших.

III стояння
Ісус падає вперше


«Він наші недуги взяв на Себе, Він ніс на собі наші болі» (Іс 53, 4).

Роздуми: Господи Ісусе, на крутій дорозі, яка веде на Голготу, Ти хотів відчути людську ламкість і слабкість. Чим була б сьогодні Церква без присутності та щедрості численних добровольців, нових самарян третього тисячоліття? Холодної січневої ночі на околиці Рима троє африканських дівчаток, заледве підлітків, сиділо на землі навколо вогнища, намагаючись зігрітися. Якісь молодики, проїжджаючи повз на автомобілі, заради розваги кинули у вогонь займисту суміш, що завдала дівчатам тяжких опіків. Чи прийшов їм тоді на допомогу хтось із тамтешніх волонтерів, відвізши до лікарні, а потім прихистивши у своїх домівках і сім'ях? Скільки часу вже знадобилося цим дівчатам і скільки ще знадобиться, аби зцілитися не лише від опіків, яких зазнали їхні ноги, ае також і від болю та приниження назавжди спотворених і скалічених тіл?

Молитва: Господи, дякуємо Тобі за численних нових самарян третього тисячоліття, які живуть досвідом дороги, з любов’ю і співчуттям схиляючись над багатьма фізично й морально зраненими особами, кожну з яких щовечора мучить страх темряви, самотності й байдужості. Господи, на жаль, сьогодні ми, схоже, уже не вміємо впізнавати нужденних, помічати ображених і принижених. Ми часто говоримо про свої права й інтереси, але забуваємо про найбідніших і найостанніших. Господи, дай нам благодать не втрачати чутливості до їхніх сліз, до їхніх страждань, до їхнього крику болю, бо через них ми можемо зустрітися з Тобою.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам любити»:
коли складно бути самарянином;
коли ми намагаємося прощати;
коли ми не хочемо помічати страждань інших.

IV стояння
Ісус зустрічає Марію, Свою Матір


«Та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець» (Лк 2, 35).

Роздуми: Маріє, коли Ти принесла маленького Ісуса до Храму для обряду очищення, старець Симеон пророкував Тобі, що меч прошиє Твоє серце. Ось і настала мить відновити обітницю «fiat» – «нехай буде», покладання на волю Отця, хай навіть невимовно болітиме те, що доводиться супроводжувати Сина на місце страти. Господи, змилуйся над багатьма, аж занадто багатьма матерями, чиї молоді доньки вирушили до Європи з надією допомогти своїм сім’ям у злиднях, а їх спіткали приниження, зневага, іноді навіть смерть. Так сталося з молодою жінкою Тіною, яку по-варварськи вбили на дорозі: їй було тільки двадцять років, її кількамісячна дитина залишилася сиротою.

Молитва: Маріє, у цю мить Твоє життя так само трагічне, як і в багатьох матерів, що страждають за своїх дітей, які вирушили в інші країни у надії здобути шанс на краще майбутнє для себе та своїх сімей, а зазнали принижень, зневаги, насильства, байдужості, самотності й навіть смерті. Подай їм сил і мужності.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам завжди бути підтримкою та розрадою, завжди бути напоготові й пропонувати допомогу»:
втішаючи матерів, яких болить доля дітей;
тим, чиє життя позбавлене будь-якої надії;
тим, хто щодня страждає від насильства та зневаги.

V стояння
Симон Кириней допомагає Ісусові нести хрест


«Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа» (Гал 6, 2).

Роздуми: Господи Ісусе, на шляху до Голготи Ти відчув великий тягар грубого дерев’яного хреста й утомився нести його. Даремно Ти сподівався на допомогу друзів, когось із Твоїх учнів, когось із тих численних людей, чиї страждання Ти полегшив. На жаль, тільки чужинець, Симон Кириней, із примусу простягнув Тобі руку допомоги. Де нові Симони Киринеї третього тисячоліття? Де їх знайти? Хочу розповісти про досвід групи черниць із різних країн, середовищ і згромаджень, із якими ми вже понад сімнадцять років щосуботи відвідуємо в Римі Центр для незадокументованих іммігранток. Жінки, найчастіше молоді, чекають вироку щодо своєї подальшої долі: або вигнання, або можливість залишитися. Скільки страждань там можна побачити, але й скільки радості знаходять ці жінки в зустрічах із черницями зі своїх країн, які говорять із ними однією мовою, які витирають їм сльози й розділяють із ними хвилини молитви та святкувань, які трохи полегшують довгі місяці очікування за залізними ґратами й бетонними огорожами!

Молитва: За всіх Симонів Киринеїв нашої історії. Аби їм ніколи не бракувало прагнення вшанувати Тебе, прихованого в найнужденнішій людини на цій землі, й усвідомлення, що, вшановуючи найнужденнішу людину, ми вшановуємо Тебе. Нехай ці самаряни будуть речниками тих, хто позбавлений права голосу.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам нести наш хрест»:
коли ми втомлені і засмучені;
коли ми падаємо під тягарем своїх слабкостей;
коли Ти просиш нас розділити страждання інших.

VI стояння
Вероніка витирає Ісусове обличчя


«Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25, 40).

Роздуми: Подумаймо про дітей у всьому світі, які не можуть ходити до школи, а натомість змушені працювати в шахтах, у полі, на рибальських човнах; яких продають торговці людським тілом, органами для трансплантації; яких і на наших вулицях використовують та експлуатують інші люди, навіть християни, що втратили почуття своєї й чужої святості. Так трапилось із однією тендітною неповнолітньою, яку колись довелося зустріти в нічному Римі: панове в розкішних автомобілях вишикувалися в чергу, аби використати її, – а їй же могло бути стільки років, що і їхнім дочкам… Якою ж руйнівною може стати ця наруга для численних молодих людей, що зазнають лише знущань, зарозумілості й байдужості з боку тих, хто вдень і вночі полює на них, використовує їх, експлуатує, а потім викидає геть – назад, на вулицю, до рук наступного торговця життями!

Молитва: Господи Ісусе, очисти наші очі, аби ми знали, як побачити Твоє обличчя в наших братах і сестрах, особливо в усіх тих дітях, які в багатьох країнах світу живуть у бідності й занепаді. Ці дітлахи позбавлені можливості й права на щасливе дитинство, на шкільну освіту, на невинність. Створіння, яких використовують, як дешеві товари, продають і купують, коли заманеться. Господи, просимо Тебе про милосердя й жалість до цього хворого світу. Допоможи нам знову відкрити красу гідності, нашої й інших осіб – людських істот, сотворених на Твій образ і подобу.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам побачити»:
обличчя невинних дітей, які прохають про допомогу;
соціальну несправедливість;
порушення гідності, яку несе в собі кожна людина.

VII стояння
Ісус падає вдруге


«Хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо» (1 Пт 2, 23).

Роздуми: Які ж мстиві наші часи! Сучасне суспільство втратило велику цінність прощення, найвищий дар, який дозволяє ранам гоїтися, основу миру й людського співіснування. У суспільстві, яке вважає прощення слабкістю, Тебе, Господи, просимо, наставляй нас. І не тільки словом, а й прикладом. Тому, хто Тебе мучить, Ти відповідаєш: «Чому ти мене переслідуєш?» – добре знаючи, що справжня справедливість ніколи не може ґрунтуватися на ненависті й помсті. Зроби нас спроможними просити пробачення і пробачати.

Молитва: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34). Господи, Ти теж відчував тягар звинувачень, осуду, зречення, болю, який завдали тобі люди, що зустріли Тебе, вітали Тебе й пішли за тобою. В упевненості, що Отець не покинув Тебе, Ти знайшов сили прийняти Його волю, прощаючи, люблячи та пропонуючи надію тим, кому, як колись і Тобі, сьогодні випало подолати шлях глузування, презирства, знущання, покинутості, зради й самотності.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам підтримати»:
тих, хто почувається ображеним і зневаженим;
тих, хто відчув себе звинуваченим і засудженим;
тих, хто почувається зрадженим і приниженим.

VIII стояння
Ісус зустрічає жінок єрусалимських


«Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!» (Лк 23, 28).

Роздуми: Соціальна, економічна й політична ситуація мігрантів і жертв торгівлі людьми – це виклик і ураза для нас. Потрібно мати мужність, щоб, як твердо сказав Папа Франциск, засудити торгівлю людьми як злочин проти людства. Усім нам, особливо християнам, належить зростати в усвідомленні того, що ми несемо відповідальність за проблему й можемо і маємо долучитися до її розв’язання. Перед усіма, а насамперед перед нами, жінками, стоїть виклик бути відважними. Відважними знати, як дивитися й діяти – і самотужки, і спільнотою. Тільки поєднавши наші слабкості, можна здобути великий скарб, здатний змінити ментальність і полегшити страждання людства. Бідних, іноземців, не схожих на нас людей не можна вважати ворогами, яких потрібно відкинути або подолати; вони – брати і сестри, яких належить вітати й підтримувати. Вони – це не проблема, а цінний ресурс для наших неприступних цитаделей, де добробут і споживання не допомагають полегшити дедалі більшої знемоги та втоми.

Молитва: Господи, навчи нас дивитися на світ Твоїми очима. Погляд, яким Ти спостерігаєш наші обмеження і страхи, привітний і милосердний. Допоможи нам саме так бачити відмінності в ідеях, звичках і поглядах. Допоможи нам розпізнати себе як частину одного людства і стати провідниками сміливих і нових способів приймати інших, щоб разом творити спільноту, сім’ю, парафію та громадянське суспільство.

Молімося разом, кажучи: «Допоможи нам розділити страждання з іншими»:
з тими, хто зазнав зловживань і насильства;
з тими, хто страждає від смерті ближніх;
з тими, кому важко просити про допомогу й розраду.

IX стояння
Ісус падає втретє


«Його мордовано, та Він упокорявся, і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його» (Іс 53, 7).

Роздуми: Господи, Ти падаєш утретє, виснажений і принижений тягарем хреста. Саме так трапляється і з багатьма дівчатами, яких зграйками виштовхують на вулицю торговці людьми: дівчата знемагають від утоми та приниження, розуміючи, як маніпулюють їхніми молодими тілами, ґвалтують їх і нищать – разом із мріями. Ці молоді жінки почуваються неначе роздвоєними: з одного боку, їх прагнуть і використовують, з другого – їх відштовхує й засуджує суспільство, яке відмовляється помічати цей тип експлуатації, зумовлений утвердженням культури споживання й викидання. Одна з численних ночей, які мені довелося провести на вулицях Рима, минула в пошуках молодої жінки, яка щойно прибула до Італії. Не побачивши її поміж товаришок, я почала кликати її на ім’я: «Мерсі!» Я помітила її в пітьмі: вона згорнулася калачиком і спала на узбіччі дороги. Почувши, що я її кличу, дівчина прокинулась і сказала, що не може так більше. «Я виснажена, знесилена», – повторювала вона. Я подумала про її матір: якби та знала, що сталося з її дочкою, то виплакала б усі очі.

Молитва: Господи, скільки разів Ти ставив це незручне запитання: «Де брат твій? Де твоя сестра?» Скільки разів Ти нагадував, що чуєш волання їхніх душ? Допоможи нам розділити страждання та приниження численних людей, яких вважають некондиційними відходами. Занадто легко засудити особу в ситуаціях, які буцімто зачіпають нашу фальшиву скромність, але не так просто взяти на себе відповідальність – чи індивідуальну, чи на рівні урядів, а також християнських спільнот.

Молімося разом, кажучи: «Господи, дай нам сили й мужності боротися»:
проти експлуатації та приниження, яких зазнає багато молодих людей;
проти байдужості й мовчання численних християн;
проти несправедливих законів, яким бракує людяності й солідарності.

X стояння
З Ісуса здирають Його одяг


«Вдягніться, отже, у серце співчутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість» (Кол 3, 12).

Роздуми: Гроші, добробут, влада. Це ідоли всіх часів. Також – і насамперед – наших часів, які можуть похвалитися величезними досягненнями в галузі прав людини. Доступне все – зокрема й тіла неповнолітніх, яких так позбавляють гідності та майбутнього. Ми забули про центральну роль людини, її гідності, краси, сили. І хоча у світі зростають стіни й бар’єри, згадаймо й подякуймо всім, хто останніми місяцями, кожен по-своєму, ризикував життям, особливо в Середземному морі, аби врятувати ті численні сім’ї, які вирушили на пошуки безпеки й нових можливостей. Люди тікають від бідності, диктатури, корупції, рабства.

Молитва: Допоможи нам, Господи, знову відкрити красу й багатство, які кожна людина й кожен народ несуть у собі як унікальний і неповторний дар, призначений на служіння всьому суспільству, а не для досягнення особистих інтересів. Молимо Тебе, Ісусе, нехай Твій приклад і Твоє вчення про милосердя і прощення, смирення й терпіння зроблять нас трохи людянішими, а отже, більше християнами.

Молімося разом, кажучи: «Господи, дай нам серце, повне милосердя»:
перед викликом жадоби задоволення, сили й грошей;
перед викликом несправедливості до бідних і найслабших;
перед викликом химерної мари особистих інтересів.

XI стояння
Ісуса прибивають до хреста


«Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23, 34).

Роздуми: Наше суспільство проголошує рівність прав і гідності всіх людей, але практикує й толерує нерівність, яка набуває найекстремальніших форм. Чоловіків, жінок і дітей купують і продають, як рабів, нові торговці людьми. Потім цих жертв використовують інші особи. І, нарешті, викидають, як товар, який втратив свою цінність. Скільки ж є тих, хто збагатився, пожираючи тіло і кров убогих!

Молитва: Господи, скількох людей сьогодні було прибито до хреста – це жертви нещадної експлуатації, яких позбавили гідності, свободи, майбутнього. Їхній крик про допомогу адресований нам усім – чоловікам і жінкам, урядам, суспільству й Церкві. Як могло трапитися, що ми й надалі розпинаємо Тебе, стаючи співучасниками торгівлі людьми? Відкрий нам очі, аби ми побачили, і подай нам серце, аби відчули страждання багатьох людей, яких навіть сьогодні розпинають наші споживацькі звички.

Молімося разом, кажучи: «Господи, помилуй»:
сьогоднішніх нових розіп’ятих, розсіяних по всій землі;
можновладців і законодавців нашого суспільства;
тих, хто не вміє пробачити і не вміє любити.

XII стояння
Ісус умирає на хресті


«Боже мій, Боже мій, чому єси покинув мене?» (Мк 15, 34).

Роздуми: Ти теж, Господи, пізнав на хресті тягар знущань, глузувань, образ, насильства, зради, байдужості. Тільки Марія, Твоя Мати, і кілька учнів, які залишилися там, були свідками Твоїх страждань і Твоєї смерті. Їхній приклад надихає нас узяти на себе зобов’язання не залишати на самоті тих, розсіяних по всьому світу, хто сьогодні вмирає на численних голготах, розкиданих по всьому світу, зокрема в таборах мігрантів у транзитних країнах, на суднах, яким не дозволили зайти до безпечних портів, під час тривалої бюрократичної тяганини наприкінці маршруту, у центрах тимчасового перебування, у гарячих точках, у таборах для сезонних працівників.

Молитва: Господи, молимо тебе: допоможи нам стати ближчими до нових розіп’ятих і до тих наших сучасників, які впали в розпач. Навчи нас, як осушити їм сльози й розрадити їх, немов Марію й інших жінок під хрестом.

Молімося разом, кажучи: «Господи, допоможи нам віддати життя»:
заради тих, хто зазнав несправедливості, ненависті й помсти;
заради тих, хто почувається самотнім, покинутим і приниженим;
заради тих, хто був несправедливо засуджений.

XIII стояння
Ісуса знімають з хреста


«Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йн 12, 24).

Роздуми: Хто згадає в нашу епоху проминущих новин тих 26 потонулих у морських хвилях молодих нігерійок, поховальна служба за яких відбулася в Салерно? Їхня Голгота була довга і тяжка. Спочатку їм довелося перетнути пустелю Сахару в забитих ущерть автобусах. Потім – досвід жахливих таборів біженців у Лівії. І нарешті вони наважилися вирушити морем, де й знайшли смерть – біля воріт «обітованої землі». Дві з цих жінок плекали в собі дар нового життя – дітей, які ніколи не побачать сонця. Але їхня смерть, як і смерть Ісуса, знятого з Хреста, не була марною. Усі ці життя ми довіряємо милосердю Отця, Який насамперед є Отцем бідних, зневірених і принижених.

Молитва: Господи, у цю годину ми знову чуємо запитання, із яким Папа Франциск звернувся до світу на острові Лампедуза, де побував зі своїм першим апостольським візитом: «Хто з нас їх оплакав?» І тепер, після незліченних кораблетрощ, ми й далі запитуємо: «Хто з нас їх оплакав?» Спитаймо себе, хто з нас оплакав тих молодих жінок, чиї тіла лежали у 26 трунах, поставлених рівним рядком і з білими трояндами на віках? Лише п’ятьох із них ідентифікували. З іменами або безіменні, кожна з них – це наша донька чи сестра. Кожна заслуговує на повагу й пам’ять. Усі вони просять нас відчути свою відповідальність: інституції, владу, а також кожного окремо, сповненого мовчання й байдужості.

Молімося разом: «Господи, допоможи нам розділити сльози»:
коли ми зустрічаємося зі стражданнями інших;
коли ми стоїмо перед безіменними трунами;
коли ми чуємо плач численних матерів.

XIV стояння
Ісус кладуть до гробу

«Звершилось» (Йн 19, 30).

Роздуми: Пустелі й моря стали новими цвинтарями сьогодення. На ці смерті немає чим відповісти. Та залишаються обов’язки. Перед братами, яким дозволили померти інші брати. Перед чоловіками, жінками, дітьми, яких ми не могли або не схотіли врятувати. Допоки уряди сперечаються, сховавшись за дверима палаців, Сахара наповнюється кістьми людей, які не витримали втоми, голоду, спраги. Скільки болю несе новий Вихід! Скільки жорстокості випадає на долю тих, хто тікає: зневіри, погроз і тортур, море, яке стало водною могилою.

Молитва: Господи, дай нам зрозуміти, що ми всі – діти одного Отця. Нехай смерть Твого Сина Ісуса підкаже главам націй і тим, хто творить земні закони, їхню роль у захисті кожної людини, сотвореної на Твій образ і подобу.

Закінчення

Ми хочемо нагадати історію маленької дев’ятимісячної Фавор, яка зі своїми молодими батьками залишила Нігерію й вирушила на пошуки кращого майбутнього в Європу. Під час тривалої й небезпечної подорожі в Середземному морі її мама й тато загинули разом із сотнями інших людей, які заради досягнення «землі обітованої» довірилися несумлінним перевізникам. Вижила тільки Фавор – її, як Мойсея, врятували з води. Її життя стає світлом надії на шляху до людського братерства.

Молитва: Наприкінці Твоєї Хресної дороги молимо Тебе, Господи, навчи нас очікувати Твого Воскресіння в чуванні разом із Твоєю Матір’ю й жінками, які супроводжували Тебе на Голготу. Нехай Твоє Воскресіння буде маяком надії, радості, нового життя, братерства, злагоди й сопричастя між народами, релігіями та законами. Нехай кожен син і кожна дочка чоловічі будуть насправді визнані у своїй гідності синами й дочками Божими й ніколи більше не стануть рабами.

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий