7 червня Церква згадує святого Роберта з Ньюмінстера, абата

Християнську віру майбутній святий виніс із родинного дому. Хоча батьки не мали достатніх коштів на прожиток, він зумів закінчити Паризький університет. Під час навчання написав коментар до псалмів, який вважають втраченим.

Кілька років після пресвітерських свячень Роберт служив у рідній місцевості, проте прагнення більш споглядального життя підштовхнуло його покинути парафію та вступити в бенедиктинський монастир у Вітбі. 1132 року архієпископ Йоркський подарував спільноті, до якої належав і Роберт, землю під новий цистерціанський монастир. Згодом із нього розбудувалося Фаунтинське абатство. 1138 року Роберт став абатом, а в 1143–1148 роках засновував нові монастирі, за назвою одного з яких його й іменують.

Жив Роберт аскетично, щодня молився цілим Псалтирем. Мав дар виганяти злих духів і звільнив багатьох одержимих, зцілював недужих. Неприятелі звинувачували його в перелюбі, однак для розв’язання цієї справи Роберт попрямував за кордон до святого Бернарда з Клерво, завдяки якому був виправданий.

У годину смерті Роберта – 7 червня 1159 року – його друг святий Годрик бачив у видінні, як душу абата у вигляді вогняної кулі забрали на небо ангели.

Зображають святого в чернечому вбранні; він упокорює злого духа хрестом і тримає сатану на ланцюзі.

Покровитель цистерціанців.