Воскресіння Христове – це початок нового життя для кожного

Дорогі брати і сестри, з Великоднем вас!

Сьогодні Церква знову проголошує те, що проголошували перші учні: «Ісус воскрес!» І з уст в уста, від серця до серця передає запрошення прославляти: «Алілуя! Алілуя!» У ранок Великодня, цієї вічної молодості Церкви й усього людства, я хочу звернутися до кожного з вас словами, якими починається останнє апостольське повчання, присвячене, зокрема, молоді.

«Христос живе. Він – наша надія й найпрекрасніша юність цього світу. Усе, чого він торкається, стає молодим, оновлюється, сповнюється життям. Тому перші слова, із якими я хочу звернутися до кожного молодого християнина [і до кожного християнина взагалі], такі: Він живе і хоче, щоб ти жив! Він у тобі, Він із тобою й ніколи не піде. Хай як далеко ти зайшов, поруч із тобою перебуває Воскреслий, Який кличе тебе й чекає, коли ти почнеш спочатку. Коли ти почуватимешся старим через смуток, злість, страхи, сумніви або невдачі, Він буде поруч, аби надати тобі сили й надії» (Christus vivit, 1–2).

Дорогі брати і сестри, це послання адресоване кожній людині світу. Воскресіння Христове – це початок нового життя для кожного чоловіка і кожної жінки, тому що справжнє оновлення завжди починається з серця, з сумління. Але Великдень – це також початок нового світу, звільненого від рабства гріха й смерті: світ остаточно відкрився на Царство Боже, царство любові, миру і братерства.

Христос живе й залишається з нами. Він являє нам світло свого лику Воскреслого й не відрікається від тих, хто зазнає випробувань, болів і скорботи. Він, Живий, – це надія для улюбленого сирійського народу, жертви тривалого конфлікту, про який ми ризикуємо думати з дедалі більшою закляклістю, ба навіть збайдужінням. Проте настав час знову взяти зобов’язання щодо політичного рішення, яке відповідало би справедливим прагненням свободи, миру і правосуддя, покращувало гуманітарну ситуацію та сприяло безпечному поверненню переміщених осіб і тих, хто знайшов притулок у сусідніх країнах, особливо в Лівані та Йорданії.

Великдень змушує нас звернути погляд на Близький Схід, який розривають безперервні суперечки й напруги. Християни цього регіону ненастанно та з терплячою наполегливістю свідчать воскреслого Господа і перемогу життя над смертю. Я думаю зокрема про народ Ємену, особливо про дітей, виснажених голодом і війною. Нехай великоднє світло просвітить усіх правителів і всі народи Близького Сходу, починаючи з ізраїльтян і палестинців, і спонукає їх полегшити численні страждання та прагнути до майбутнього миру і стабільності.

Нехай припиниться збройне кровопролиття в Лівії, де останніми тижнями знову загинули беззахисні люди, а багато сімей мусило залишити свої домівки. Я закликаю зацікавлені сторони стати на шлях діалогу, а не насилля, уникаючи повторного роз’ятрення ран десятиліть конфліктів і політичної нестабільності.

Нехай Живий Христос дарує Свій мир усьому улюбленому африканському континенту, де досі поширені соціальна напруженість, конфлікти й подекуди насильницький екстремізм, які залишають по собі невпевненість, руйнування та смерть, особливо в Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, Нігерії й Камеруні. Я також сягаю думкою Судану, який переживає момент політичної невизначеності й де, сподіваюся, усі інстанції зможуть висловитися й голос кожного буде почутий, аби країна могла здобути свободу, розвиток і добробут, яких так давно прагне.

Нехай Воскреслий Господь підтримує зусилля цивільних і релігійних влад Південного Судану, зміцнених плодами духовної настанови, набутої кілька днів тому в Ватикані. Нехай в історії цієї країни відкриється нова сторінка, а політичні, соціальні й релігійні діячі активно долучаться до розбудови спільного блага й до примирення нації.

Нехай цей Великдень стане розрадою для населення східних областей України, яке досі страждає від конфлікту. Нехай Господь сприяє гуманітарним та іншим ініціативам, спрямованим на досягнення міцного миру.

Нехай радість Воскресіння наповнює серця тих, хто на американському континенті страждає від наслідків складних економічних і політичних ситуацій. Я маю на увазі, зокрема, народ Венесуели: скільком же людям бракує мінімально необхідних умов, аби жити в гідності й безпеці через кризу, що триває й поглиблюється. Нехай Господь дасть тим, хто наділений політичною відповідальністю, можливість покласти край соціальній несправедливості, зловживанням і насильству, а також учинити конкретні кроки, що допоможуть зцілити розбіжності й запропонувати населенню допомогу, якої воно потребує.

Нехай Воскреслий Господь осяє світлом зусилля, які вчиняють у Нікарагуа, щоб можна було якомога швидше знайти мирне й узгоджене розв’язання задля блага усіх нікарагуанців.

Серед викликів численних страждань наших часів Господь життя не зустрічає нас холодно й байдуже. Нехай Той, Хто дарує нам Свій мир, зупинить брязкіт зброї, як на полях війни, так і в містах, і надихне лідерів країн – особливо найрозвиненіших економічно – працювати над припиненням перегонів озброєнь і тривожного поширення зброї. Нехай Воскреслий, Який відчинив двері гробниці, відкриє наші серця до потреб нужденних, беззахисних, бідних, безробітних, біженців, усіх тих, хто стукає у наші двері в пошуках хліба, притулку й визнання своєї гідності.

Дорогі брати і сестри, Христос живе! Він – надія і юність для кожного з нас і для всього світу. Дозвольте собі оновлюватися Ним! Зі святом Великодня!