Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Урочистість святих апостолів Петра і Павла
09:55 Четвер 0 97
29-06-2017, 09:55

Урочистість святих апостолів Петра і Павла

Апостоли займають особливе місце у ієрархії Церкви Христової.
Як найближчі учні і послідовники Христа, вони поширювали його вчення у всі кінці світу; як і Христос, вони страждали за віру, але до кінця днів своїх продовжували звіщати тайни Христової правди. В день П‘ятидесятниці, наділені Святим Духом чудесними дарами, всі апостоли оволоділи однаковою владою і силою і всі вони в прийдешньому сядуть на дванадцяти престолах довкола Сина Людського, але окремі з них в особливий спосіб відзначені у Святому Письмі. До таких належать апостоли Петро і Павло, їх імена найчастіше згадані у Писанні, ап. Петро як автор 2-х, а Павло 14-ти Соборних послань.
Святі Петро і Павло по-різному прийшли до Христа, але обидва як мученики загинули в Римі при імператорі Нероні. Апостоли важко працювали, подорожуючи різними країнами, розповсюджуючи христове вчення між різними народами, тож обидва вважалися «стовпами» Церкви Христової.
Доля цих двох апостолів, як учнів Христових, складалася у різний спосіб. Петро, що звався перше Симоном, був сином рибалки і братом апостола Андрія, який і привів його до Христа. Серед апостолів саме Петро вирізнявся особливою відданістю Христу і вірою у Нього як у Месію. Він перший визнав Христа істинним Сином Божим – Спасителем, за що отримав ім`я «Петро», що означає «камінь». На цьому «камені Петрової віри», Христос пообіцяв створити Церкву, яку не переможуть ворота аду.
На відміну від апостола Петра, який від самого початку був свідком Христового проповідування, апостол Павло навпаки, спочатку був його ворогом, вважав лжепророком, і переслідував християн.
До свого навернення, Павло, тоді Савл, був фарисеєм і фанатично дотримувався Мойсеєевого закону. Після свого навернення, апостол Павло став відданим проповідником Христа, щасливим у своєму покликанні, а його послання склали систематизацію християнського вчення.
Апостол Петро, як і Павло, також пережив часи розпачу і зневіри, коли тричі відрікся від Христа в час перед його розп‘яттям. Свою слабкість Петро пережив дуже важко, щиро розкаюючись у здійсненому, він докорінно змінився, тож після Воскресіння Христос знову доручив йому бути провідником апостолів. Саме ап. Петро в День заслання Святого Духа першим виголосив проповідь, якою навернув до Христа більше 3000 душ. Духовна сила, що походила від апостола Петра, була настільки сильною, що навіть його тінь зцілювала хворих: «і все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, так, що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них» (Діян. 5:15).
Обидва апостоли, Петро і Павло, пережили важкі часи переслідування християн. Обидва не раз перебували у темниці, проте, наприклад, в дивний спосіб був врятований апостол Петро – вночі до нього зійшов ангел і звільнив. До самої мученицької смерті св. Петро проповідував Євангеліє. Під його проводом відбувається вибір нового апостола на місце Юди, він скликає до Єрусалиму перший собор Христової Церкви, рукопокладує перших єпископів. Згідно переказам, апостол Марко написав своє Євангеліе для римських християн зі слів апостола Петра. До кінця життя апостол Петро повернувся до Риму, де і прийняв мученицьку смерть через розп‘яття. Ця подія стала основою роману Генріха Сенкевича «Quo vadis», або «Камо грядеши, Господи».
На відміну від рибалки за походженням Петра, Павло походив з багатої юдейської родини. Здобувши початкову освіту в місті Тарсі (Мала Азія), яке славилось своєю грецькою академією, далі навчався в Єрусалимі, у відомій раввинській академії у знаменитого вчителя Гамаліїла – знавця Закону, а також любителя грецької мудрості. Ймовірно, що Павло став свідком смерті первомученика Стефана, а потім отримав владу офіційно переслідувати християн. Господь, вбачаючи у Павлі, як і в Петра, велику силу духу і відданість ідеї, чудесним чином з‘явився йому і покликав до служіння. Яскраве світло, яке засліпило Павла і голос «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене?» докорінно змінили його життя. Приведений сліпим до Дамаску, в момент прозріння під час хрещення, Павло став відданим послідовником Христа, проповідником і апологетом християнства.
За матеріалами РІСУ

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Святі дня 07:29 Понеділок 0 113 15 січня Церква згадує св. Павла Фівейського, покровителя пекарів Святий Павло Фівейський (знаний іще як Павло Єгипетський чи Павло Пустельник) народився 229 року в Фівах – давній столиці єгипетських фараонів. Його вважають першим християнським монахом-пустельником. 252 року Павло втік у Єгипетську пустелю (Фіваїду), де, оселившись у печері, прожив 91 рік, невпинно молячись Богові вдень і вночі, в цілковитій самотності. Полюбивши самотність і життя наодинці з Господом, він вирішив уже ніколи не повертатися до грішного світу.