6 березня 1629 року імператор Священної Римської імперії Фердинанд ІІ видав Едикт про реституцію, повертаючи Католицькій Церкві землі, які відібрали протестанти.
У 1618–1648 роках у Європі вирувала Тридцятилітня війна. Спершу це було протистояння між протестантськими й католицькими князівствами Німеччини. 1625 року до конфлікту приєдналася Данія, прийшовши на допомогу єдиновірцям-протестантам, які зазнавали поразки за поразкою. Після кількох років бойових дій армії імператора Фердинанда ІІ, який очолював католицьку партію, вдалося завдати поразки данцям і витіснити їх із німецької території. Знекровлені протестантські князівства залишилися сам на сам із могутнім ворогом, і тоді імператор на правах переможця 6 березня 1629 року видав Едикт про реституцію.По суті, цей документ повертався до 1555 року, коли було підписано Аугсбурзький релігійний мир, а саме до його пункту «Reservatum ecclesiasticum», за яким землі Католицької Церкви не могли бути передані протестантам: на практиці він не діяв через слабкість імператорської влади, і протестанти активно секуляризували землі й нерухомість Церкви на тих територіях, які контролювали.
Едикт про реституцію безпосередньо стосувався тих теренів, де силою зброї було поновлено владу католицької партії, і повертав Церкві раніше відібрані архієпископства у Бремені й Магдебурзі, дванадцять дієцезій і понад сто будівель. Внаслідок цього тисячі протестантів опинилися без засобів для існування й були вимушені тікати на території, підконтрольні своїм єдиновірцям.
Едикт про реституції кінець-кінцем виліз боком імператорові Фердинанду. Коли він 1630 року скликав у Регенсбурзі збори князів, щоб голосуванням обрати наступним імператором свого сина, могутні курфюсти Бранденбурга й Сакоснії відмовилися голосувати на знак протесту проти Едикту. Фердинандові довелося піти на серйозний компроміс – дати відставку одному з найкращих своїх воєначальників, герцогу Альбрехтові фон Валенштайну. Через це імператорська армія фактично була без очільника, коли в червні 1630 року в Померанії висадилася армія лідера протестантської партії, шведського короля Густава ІІ Адольфа.
Війна вибухнула з новою силою, а коли 1635 року до конфлікту на боці протестантів долучилася католицька Франція, протистояння остаточно втратило суто релігійне забарвлення. 1648 року було підписано Вестфальський мирний договір, одним із пунктів якого стало узаконення конфіскації всіх церковних земель, секуляризованих до 1624 року. Едикт про реституцію зійшов нанівець.
Павло Зінченко
За темою:
Цей день в історії Католицької Церкви: Аугзбурзький мир між католиками та протестантами Німеччини
Цей день в історії Католицької Церкви: Мартін Лютер спалив буллу Лева Х
Цей день в історії Католицької Церкви на всій території Франції відбулися арешти тамплієрів
Цей день в історії Католицької Церкви: на території Римської імперії припинено переслідування християн 30 квітня 311 року імператор Галерій Валерій Максиміан (293–311) видав Нікомедійський едикт, за яким на території Римської імперії припинялося переслідування християн.
Цей день в історії Католицької Церкви: початок геноциду вірмен на території Османської імперії
Цей день в історії Католицької Церкви: майбутнього кардинала Рішельє висвячено на єпископа
Цей день в історії Католицької Церкви: тамплієри отримали право носити червоні хрести на плащах
Історія Церкви Цей день в історії Католицької Церкви: заарештовано Томаса Мора 17 квітня 1534 року заарештовано англійського гуманіста і філософа, автора книги «Утопія», святого Католицької Церкви Томаса Мора.










