Думка про смерть рятує нас від ілюзії, що ми пануємо над часом. Смерть – це факт, спадок і пам’ять. На цьому наголосив Папа Франциск під час проповіді в каплиці дому святої Марти у Ватикані в четвер, 1 лютого 2018 року.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.«Ми ні вічні, ні тимчасові: ми чоловіки й жінки, які прямують у часі, що має початок і кінець», – підкреслив проповідник, розмірковуючи про біблійний уривок із першої книги Царів, у якому йшлося про смерть царя Давида. Святий Отець запросив усіх молитись і просити благодаті, щоб не бути заручниками теперішнього, замкненими в собі.
Говорячи про смерть як факт, Папа зазначив, що він стосується кожної людини: когось забирає раніше, а когось – пізніше, але, без сумніву, всіх. Існує, однак, спокуса вважати себе власниками часу та блукати в лабіринті егоїзму, не бачачи перед собою майбутнього. Шлях земної мандрівки людини закінчується смертю, і Церква завжди заохочує замислюватися про це.
Повторювати собі, що «я не паную над часом» – це хороша практика, яка допомагає звільнитися від прив’язаності до минущого й від погляду на життя як на ланцюг безсенсовних моментів. Кожен із нас прямує життєвою дорогою й мусить дивитися вперед. Та треба пам’ятати, що смерть – це також наша спадщина: не матеріальна, а спадщина свідчення. Тому потрібно запитувати себе: «Який спадок я залишу, якщо Господь сьогодні покличе мене з цього життя? Який спадок свідчення я залишу після себе?».
Нарешті, зазначив Папа, смерть – це ще й пам’ять. Тобто потрібно пам’ятати: якби мав померти сьогодні, що мені хотілося б іще встигнути? Ця думка освітлює наш шлях, адже допомагає через призму смерті робити вибори, необхідні вже сьогодні.
За темою:
Папа: суддівська справедливість не обмежується бюрократією
Папа: Літургія Слова – діалог Господа Бога з вірними
Слово Боже прокладає шлях усередині нас. Папська катехиза за 31 січня 2018 року