«Почути, розпізнати Господнє покликання та жити ним» – це тема послання Папи Франциска на 55-й Усесвітній день молитви за покликання, який припадає на 22 квітня 2018 року. Документ, точкою відліку для якого став контекст підготовки до наступної Звичайної асамблеї Синоду єпископів «Молодь, віра та розпізнавання покликання», оприлюднено у Ватикані 4 грудня 2017 року.
Про це повідомляє Радіо Ватикану.Як підкреслює Святий Отець, у наш «неспокійний час» Таїнство втілення Божого Сина нагадує про те, що «Бог завжди виходить нам назустріч і є Богом-з-нами». Він проходить нашими, іноді запорошеними, дорогами життя та, «бачачи нашу щемливу тугу за любов’ю і щастям, кличе нас до радості».
«Серед розмаїття й особливостей кожного покликання, особистого та церковного, ідеться про те, щоб почути, розпізнати та жити цим словом, яке кличе нас згори та, даючи нашим талантам змогу принести плоди, робить нас засобами спасіння у світі та спрямовує до повноти щастя», – пише Папа, вказуючи на те, що ці три аспекти – слухання, розпізнавання та життя – бачимо на початку земної місії Ісуса, Який після молитви й боротьби в пустелі приходить до синагоги в Назареті, де слухає Боже слово, розпізнає зміст місії, ввіреної Йому Отцем, і звіщає про початок її здійснення.
Господнє покликання не таке очевидне, як багато інших речей, які можемо почути чи побачити в рамках щоденного досвіду. А тому існує загроза заглушити його різними турботами, які займають наш розум і серце. Тому необхідно «налаштуватися на глибоке слухання» Божого слова, звернути увагу «на деталі щоденного життя, навчаючись відчитувати події очима віри», та «залишатися відкритими до несподіванок Святого Духа».
«Ми не зможемо відкрити особливого й особистого покликання, яке Бог задумав для нас, якщо залишимося замкненими в собі, у своїх звичках і в апатії», – підкреслює Папа, вказуючи, що настанова, необхідна, аби почути цей голос, сьогодні не дається легко, бо ми «занурені в галасливе суспільство», позначене надміром стимулів та інформації, а зовнішньому гаморові часто відповідає «внутрішня неуважність і розгубленість», яка заважає «зупинитися, відчути смак споглядання, спокійно замислитися про події свого життя та з довірою до дбайливого Божого задуму щодо нас провести плідне розпізнавання».
Святий Отець звертає увагу на те, що, читаючи в синагозі Назарету уривок з пророка Ісаї, Ісус «розпізнає зміст місії, для якої Він посланий, та розповідає про неї». Так і кожен із нас «може відкрити своє покликання лише шляхом духовного розпізнавання».
«Ми, зокрема, дізнаємося, що християнське покликання завжди має пророцький вимір. Як свідчить Святе Письмо, пророки були послані до народу в ситуаціях великої матеріальної непевності та духовної й моральної кризи, аби скерувати до нього Господні слова навернення, надії та втіхи. Немов вітер, що здіймає пилюку, пророк турбує фальшивий спокій сумління, яке забуло про Господнє слово, розпізнає події у світлі Божої обітниці й допомагає любові розгледіти знаки світанкової зорі серед пітьми історії», – пише Папа. Ісус звіщає новизну, яка багатьох людей наповнить ентузіазмом та призведе до закам’янілості інших. «Сьогодні здійснилося це писання, яке ви чули», – каже Він слухачам у синагозі.
Папа Франциск наголошує: «Радість Євангелія, яка відкриває нас для зустрічі з Богом і ближніми, не може чекати через наше недбальство чи лінощі; вона не заторкне нас, якщо й далі дивитимемось у вікно, виправдовуючись тим, що чекаємо слушного часу; вона не здійсниться для нас, якщо ми саме сьогодні не підемо на ризик вибору. Покликання – це сьогодні! Християнська місія призначена для теперішнього. Кожен із нас покликаний – до світського життя в подружжі, до священицького служіння через рукоположення чи до особливого посвячення – щоб стати Господнім свідком тут і тепер». Повне посвячення Богові та служінню ближнім – це, за словами Понтифіка, велика благодать.
Підсумовуючи, Папа звернув увагу на те, що не потрібно чекати, доки ми станемо досконалими, аби відповісти на це покликання. Треба не боятися своїх обмежень і гріхів, а «зі щирим серцем прийняти Господній голос», почути його, розпізнати свою місію в Церкві й у світі та «жити нею в нашому сьогодні, дарованому Богом».
«Нехай же Пресвята Марія, юна дівчина з периферії, Яка почула, прийняла та жила Божим Словом, Яке стало тілом, оберігає нас і повсякчас супроводжує в життєвій мандрівці».
По темі:
Папа Франциск про вимоги й характеристики душпастирства покликань
Папа до духовенства Бангладеш: Умійте розрізняти добре зерно і дбати про нього