(зел) Субота XIIIзвичайного тижня
Або (біл) довільний спомин св. ЙОАНА З ДУКЛІ, пресвітера
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ Бут 2, 1-5.15-29Або (біл) довільний спомин св. ЙОАНА З ДУКЛІ, пресвітера
Читання з Книги Буття
Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: «Сину мій!» Той відповів: «Тут я». А він каже: «Оце я старий, не знаю дня моєї смерті. Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину, та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю». Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька. І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина, а козинячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї. Тоді дала вона в руки Якову, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала. Він же пішов до свого батька й каже: «Отче мій!» А цей відізвався: «Я тут! Хто ти, мій сину?» Тоді Яків каже до свого батька: «Я - Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з'їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене». А Ісаак каже до свого сина: «Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!» Той відповів: «Бо Господь, Бог твій, наслав мені». На це Ісаак до Якова: «Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?» І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: «Голос - голос Якова, руки ж - руки Ісава». Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. По тому спитав: «Чи ти справді мій син Ісав?» А цей відповів: «Я!» Той же сказав: «Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе». І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив. Тоді каже до нього Ісаак, його батько: «Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!» Він же підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: «Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина під достатком! Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед
тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!» Слово Боже.
Респонсорійний Псалом Пс 135,1-2.3-4.5-6
Бога прославте, бо Господь наш добрий.
Хваліть Ім'я Господнє, *
хваліть, раби Господні, що стоїте в Господньому домі, *
у дворах дому нашого Бога.
Хваліть Господа, бо Господь добрий. *
Співайте Його Імені, це ж приємно.
Бо Господь обрав собі Якова, *
Ізраїля - собі на власність.
Я збагнув, що Господь великий, -*
наш Господь понад усіма богами.
Усе, що Господь забажав,
те вчинив на землі і на небі, *
в морях та в усіх глибинах.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Алілуя, алілуя, алілуя.
Вівці слухаються голосу Мого,
і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною
ЄВАНГЕЛІЄ Mт9, 14-17
Читання святого Євангелія від Матея
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити. Адже ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, тому що латка збіжиться на одязі, й діра стане ще більша. І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться - і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки - і те й інше зберігається». Слово Господнє.
Літургія Воскресіння Господнього, 21 квітня НЕДІЛЯ ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО (біл)
Літургія на Велику п'ятницю, 19 квітня
Літургія на Великий четвер, 18 квітня
Літургія на Велику суботу, 19 квітняПоки не прийшла мить гіркого розчарування в собі, дослідім наше сумління; поки сам Христос не озвучив присутність зрадника в спільноті Церкви – перевіримо наші сумління. Попри все Ісус іде на смерть, щоби віддати життя за життя світу.









