Пастирське послання архієпископа Мечислава Мокшицького на Великий Піст

Починаємо Великий Піст – дуже важливий час в житті кожної віруючої людини, а тому й важливий час для святості подружжя та сім’ї.
Перед нами 40 днів особливого періоду приготування до особливої зустрічі з Богом. Людина через свою мізерність та грішність повинна постати перед Богом приготовленою, а для цього вона потребує часу. Пророки довго готувалися до зустрічі з Богом, особливо тоді, коли перед ними стояло якесь важливе завдання. Мойсей 40 днів і ночей перебував у пості на горі Синай, щоб врешті отримати скрижалі з Десятьма Божими заповідями. Ілля, зміцнений небесною їжею, йшов 40 днів і ночей до Божої гори Хорив, щоб зустрітися з Богом у тихому подуві вітру. Навіть язичники Ніневітяни, які увірували в заклики до навернення пророка Йони, постили на протязі 40 днів, щоб перепросити Бога і переконати Його вберегти їхнє місто від руйнування. Тим більше Ісус, слідуючи за символікою цього знаку, виходить у пустелю, щоб приготуватися до виконання своєї спасенної місії. Так само й кожний з нас в часі Великого Посту отримує свої 40 днів – час для приготування до особливої зустрічі з Богом в тайні спасіння.

У цей особливий час нас супроводжують слова: „Покайтеся і вірте в Євангеліє”, які священик промовляє в Попільну Середу, посипаючи голови попелом на знак початку Великого Посту. Ця покірна постава вводить нас у процес зустрічі з Богом, що характеризується постом, милостинею і молитвою – трьома основними біблійними діями людини, які є своєрідним знаком її покаяння і смирення. Всі ці елементи раніше використовувалися пророками Ізраїля і святими Церкви, не кажучи вже про самого Ісуса, який постив у пустелі і молився, щоб, коли настане час, віддати своє життя на хресті. Ці дії насправді є вираженням нашої любові, внутрішньої задуми і медитації над тайною спасіння, які переносять нас до самого центру Божого замислу та справи спасіння. Це вони вчать нас слухняності Божій волі і вразливості на потреби інших.


Улюблені брати і сестри!

Переживаючи Рік Святості Подружжя і Родини, подумаймо глибше про зустріч з Богом всієї сім’ї і дійсно приймімо піст з релігійних та моральних мотивів, який полягає на утриманні від деяких страв та обмеженні кількості їжі на протязі дня.

Практика посту знана від найдавніших часів. Вже Старий Завіт наводить багато прикладів посту: піст Давида в часі смертельної хвороби свого сина та піст мешканців Ніневії. Євангелія згадують про те, що піст практикували учні Йоана Хрестителя. Заповідають, що й учні Ісуса поститимуть, коли не буде серед них їхнього Вчителя. Діяння Апостолів також розповідають про піст в перших християнських спільнотах. Часто цей піст не обмежувався лише відмовою від споживання деяких страв, але був пов’язаний з додатковими покутними вчинками.
На сьогодні Церква вирізняє дві форми посту: якісний піст, тобто утримання від споживання м’ясних страв, та кількісний піст, тобто таке обмеження споживання їжі, коли лише один раз на протязі дня можна наїстися до сита.

До посту додаймо також молитву в сім’ї та в парафіяльній спільноті. В родинах знаходьмо час на щоденну молитву, Коронку до Божого Милосердя або ж спільний розарій. Натомість в парафіях приходьмо на молебні Гірких Жалів, Хресної Дороги та берімо участь у реколекціях. Докладаймо зусиль, щоб наша молитва була угодною Богові, приступаймо до сповіді та часто приймаймо Святе Причастя, аби славити Бога не лише нашими устами, але й чистим серцем.

Піст і молитву доповнюймо добрими вчинками, які називаємо милостинею. Святе Писання багаторазово говорить про обов’язок милостині. Єдиною доброю мотивацією давання милостині є любов, яка на зовні виражається в любові до ближнього. Будучи вірними послідовниками Христа, пам’ятаймо слова Ісуса: „Все, що тільки вчинили ви одному з цих братів Моїх найменших, те ви Мені вчинили” (Мт 25,40).  Зв’язок милостині з любов’ю робить її ціннішою від золота, очищенням від гріхів, збагаченням не лише того, хто щось отримує, але й того, хто обдаровує.

Щоб милостиня принесла дійсно добрі плоди, мусить бути насправді даром серця, безкорисливим і щирим. Тому милостиня не може полягати лише на тому, що будемо віддавати комусь те, що нам непотрібне чи є лишнім. Вона повинна бути діленням багатством свого серця з іншою людиною.

Обов’язок милостині стосується кожного: не лише багатих, але й тих, які мають небагато. Бо милостиня – це не лише обдарування матеріальними благами. Адже в милостині важливим є не те, скільки даємо іншій людині в матеріальному вимірі, але щоб це був дар, який випливає з глибини серця і щоб це був дар з любові.

Дорогі брати і сестри!

Саме в такому дусі переживаймо цьогорічний час Великого Посту і зробімо його способом нашого життя в родинах, адже такої постави вимагає Церква і світ, а в ньому Україна. Усі різного роду проблеми можна розв’язати лише на шляху порозуміння і покаяння через молитву і конкретні дії. Це стосується всіх, починаючи від цивільної влади, через спільноту Церкви аж до нас особисто. Якщо прагнемо, щоб перемогло добро, то ми самі будьмо добрими і наполегливими. Такої наполегливості потребують особливо подружжя і родини, які не лише зазнають трудів щоденного життя, але й пов’язаної з пошуком праці розлукою.

На таку дорогу посту, молитви і милостині нехай всім нам благословить Всемогутній Бог: Отець і Син, і Святий Дух. Амінь.

Львів, 6 березня 2019 року
№ 91/2019

Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський римсько-католицький митрополит