Літургійні читання на 1 липня, субота

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ     Бут18,1-15
Читання з Книги Буття
Тими днями Господь з'явився Авраамові в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх поба­чив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: «Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не ми­най, прохаю, слуги Твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете далі: на те ж бо й зайшли до вашого слуги». А вони відповіли: «Зроби так, як сказав». Тоді кинувся Авраам у намет до Сари й каже: «Зготуй хутенько три сита пит-льованої муки, заміси й нароби паляниць». По тому Авраам побігдо корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напо-готовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під де­ревом, коли вони їли. І промовили вони до нього: «Де Сара, твоя жінка?» Він відповів: «Ось тут у наметі». У відповідь каже: «Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина». А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари переста­ло бувати, що звичайне в жінок. Тож і засміялася потайки Сара, кажучи сама до себе: «Невже мені, зів'янутій, та мати таку втіху, коли і пан мій вже старенький?» Але Господь сказав до Авраама: «Чого ж це сміялася Сара, кажучи: "Чи ж справді можу родити, бо ж я стара?" Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина». Сара ж пе­речила, кажучи: «Я не сміялася» - бо вона злякалась. Та він ска­зав: «Ні, ти таки сміялась». Слово Боже.
 
Респонсорійний Псалом    Лк 1,46-48.49-50 і 53.54-55
Бог пам'ятає своє милосердя.
Величає душа моя Господа, *
і радіє дух мій у Боговіі, Спасителі моєму,
бо Він зглянувся на покору слугині своєї; *
ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління.
 
Бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім'я Його, *
і з роду в рід Його милосердя для тих, хто Його боїться.
Голодних благами наситив, *
а ні з чим відіслав багатих.
 
Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, *
згадавши милосердя,
як і проголосив батькам нашим - *
Авраамові та роду його аж до віку!
 
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ     Mm 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
 
ЄВАНГЕЛІЄ Mm 8,5-17
Читання святого Євангелія від Матея
Того часу, коли Ісус увійшов в Капернаум, до Нього підійшов со­тник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться». Ісус йому каже: «Я піду й оздоровлю його». У відповідь сотник сказав: «Господи, я не дос­тойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, - і мій слуга одужає. Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: "Іди!" - і йде; іншому: "Прийди!" - і приходить; моєму рабові: "Зроби це!" - і робить». А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: «Воістину кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри. Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Не­бесному, а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів». А сотникові Ісус сказав: «Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив». І його слуга тієї ж миті одужав. Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в га­рячці; Він доторкнувся до її руки, - і гарячка покинула її; вона вста­ла й служила Йому. А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: «Він узяв наші недуги і поніс хвороби». Слово Господнє.