Осінній День спільноти руху «Світло–Життя» в Житомирі

Традиційно попровадила свято дієцезіальна пара: цьогоріч це були Ігор та Олена Федорчук, які привітали усіх гостей і розповіли про програму зустрічі, яка відбулася під гаслом «Покликання – моя повсякденність». Саме про покликання ішлося в катехизі отця Юстина Копитка OFM. Далі учасники мали нагоду подумати про покликання глибше й особистіше, працюючи в малих групах.


Одніа з невід’ємних частин пореколекційних дієцезіальних зустрічей – підсумок пережитих реколекцій і подяка відповідальним парам і священикам, які служили спільноті влітку. Цьогоріч духовні вправи організували та провели пари з Києва, Бердичева й Житомира: Олег і Валентина Кулики, Руслан і Світлана Кагановичі, Ігор і Олена Федорчуки, Леонід і Аліса Ліщенко, Ромуальд та Ірина Розбіцькі. Пари дієцезії влітку вперше виїхали для служіння на північний схід України та в Росію: Андрій і Анджела Сидорчуки євангелізували Світловодськ, Василь і Юлія Маслії проводили реколекції для родин у Новосибірську, Володимир і Таїса Ланге – у Москві.


Цінний дар для руху – священики, які не шкодували коштовного часу для служіння на реколекціях родинам і молоді. Модераторами були отець Руслан Михалків, отець Сергій Серебровський, отець Альберт Гаспарян, отець Віктор Матушевський SAC, отець Павло Шевчук OFM, оотець Олег Сартаков. Складно навіть уявити, яку подвижницьки працювали в силі Святого Духа ці люди, аби сотні душ вірних могли разом і кожен зокрема пережити духовні вправи – оазові реколекції за незмінною програмою слуги Божого отця Франциска Бляхніцького.


Інший незмінний пункт будь-якого зібрання спільноти – це Намет Зустрічі, один із базових формаційних обов’язків і радісна зустріч із Божим Словом. Цього разу учасники роздумували над уривком з Євангелія від Луки про щедрий улов на глибині. 

Серцем Дня спільноти стала спільна Євхаристія зі вплетеними в молитву благословеннями аніматорів і складанням обітниць Круціяти визволення людини.


Братню любов, агапе, як завжди, плекали під час обідньої трапези на зеленому подвір’ї францисканського монастиря, спілкуючись, згадуючи, плануючи, домовляючись, фотографуючись і записуючи завдання й контакти, обіймаючись, запрошуючи та прощаючись до найближчої зустрічі. А холодний вітер тим часом вперто відганяв літнє тепло і запрошував тепліше вдягатись, змінювати сезонний одяг і не стояти на місці.

Юлія Чупріна, дияконія суспільної комунікації руху «Світло-Життя».