Прощальну похоронну Меса за отця Богдана Кушніра SAC 29 серпня 2018 року очолив у київському конкафедральному соборі святого Олександра єпископ Віталій Кривицький. На спільну молитву за покійного зібралися численні священики, сестри-монахині з різних згромаджень і вірний люд.
Перед Месою була прочитана коротка біографія отця Богдана.
«Величайте Бога в житті і смерті» – такі слова з пісні на вхід лунали у храмі, а єпископ Віталій, коментуючи цей молитовний заклик, говорив про незбагненне Боже Провидіння й запросив усіх прославити Господа за життя і смерть отця Богдана.
У проповіді єпископ говорив про особливу тишу, яка народжується на цвинтарі та спонукає роздумувати про ті речі, що не проминають.
У першому читанні Господь говорить про Себе, що Він є Альфа й Омега. Він – спільний знаменник; Він – Той, із Яким треба все порівнювати. «Я – Той, Хто має право сказати таке Слово, яке буде тривати завжди». Тому ми сьогодні в цій тиші, у духовному тремтінні задумуємося над Словом, яке почули; Слово, скероване не до тих, хто переступив поріг смерті, а до нас. Господь говорить через апостола Йоана: «Ось настала нова земля, настало нове єство, воно вже є!» І отець Богдан уже має моливість подивитися на себе, на своє житя новими очима.
У сьогоднішніх читаннях ми чуємо, що Господь хоче, щоб ми були з Ним... Своїм Божим Серцем Він говорить: «Де Я, там і ви перебувайте!» І це «там» може мати два значення: місце, де перебуває Ісус і яке тягне, наче магніт; але також це стан, коли людина з Богом. Тому Ісус молився, щоб ми постійно перебували в цьому стані – тепер, на землі, і колись у Вічності.
Сьогодні це Слово скероване до нас, щоб ми повернулися до свого життя іншими. Усі ми, як священики, єпископи, так і прості миряни – слабкі люди, які можуть помилятися, хворіти, помирати. Але єдність Церкви визначається тим, що ми поруч; можемо її відчути, коли люди допомагають одне одному.
Тому, дякуючи сьогодні за життя отця Богдана, хочу дякувати тим, хто був поруч із ним у ці складні часи, тим, хто перебував поруч фізично, і тим, хто молився за нього. Ця подяка Господові – це також запрошення: дивитися далі, дивитись у Вічність. Бо ми віримо не для того, щоб лише прощатися: нас усіх чекає перебування з Богом.
На завершення Служби Божої отець провінціал Зенон Ханас SAC звернувся до усіх присутніх зі словами про надію, що плине з зустрічі з Ісусом Христом, Який помер на Хресті й повернувся до життя. А згадуючи Матір Терезу, яка говорила, що кожне терпіння – це поцілунок Бога і що, страждаючи, ми можемо відчути Його дотик, побажав усім відчути Присутність Господа.
Друге джерелом надії – це вдячність. І, дякуючи за життя співбрата Богдана, отець провінціал зазначив, що, хоча священство його було коротке, воно принесло багато плодів, і навіть те, як він переживав хворобу, несло зміцнення багатьом. Від імені паллотинської спільноти отець подякував усім, хто супроводжував і підтримував отця Богдана впродовж цих останніх місяців, особливо лікарям і священикам на чолі з єпископом Віталієм.
Насамкінець він наголосив, що сподівається, що ця спільна молитва буде підтримкою для всіх у вірі: «Хоча ми всі хочемо, щоб наше життя тут тривало якнайдовше, але остаточна мета – Дім Отця. Вірю, що отець Богдан уже досягнув цієї мети разом зі своїми батьками».
Після Літургії і спільної молитви у храмі траурна процесія вирушила до Рокитного, де отець Богдан буде похований згідно з прагненням, яке він висловив у своєму заповіті.
Вічний спочинок даруй отцеві Богдану, Господи, а світло віковічне нехай йому світить!
Станіслав Степанчук
Новини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
Схожі новини
