24 листопада – обов’язковий спомин святого Андрія Дунга Лака і сподвижників, покровителя рідних домівок

Після трьох років підготовки Тен Ан Дунг приступив до Таїнства Хрещення й узяв собі ім’я Андрій. Вивчив китайську й латинську мови та впродовж 10 років служив катехитом. 1820 року розпочав теологічні студії, а через три роки був висвячений і став першим в’єтнамським священником. Служив на парафії Ке-Дам, невпинно проголошуючи Боже слово.

За часів правління імператора Мінь-Манга (1820–1840) розпочалися гоніння як на християнських місіонерів, що зазвичай приїздили з Португалії, так і на мешканців В’єтнаму, які прийняли віру. 1835 року Андрія Дунга заарештували, але парафіянам вдалося зібрати кошти й викупити його. Аби продовжити служіння, він мусив переховуватися: змінив прізвище з «Дунг» на «Лак» і перебрався в іншу місцевість. Через чотири роки знову потрапив до в’язниці разом з іншим священиком, Петром Ті. Їх знову викупили вірні, але ненадовго. Уже за кілька тижнів Андрія Дунга Лака та його товариша схопили й відвезли в Ханой. Там їх катували, а не змігши змусити зректися віри, стратили.

1988 року Андрій Дунг Лак був канонізований разом зі 117 в’єтнамськими мучениками, які померли за Христа в 1773–1862 роках. Серед них 8 єпископів, 50 священників і миряни різного віку. Наймолодшому, Йосифові Туку, було 9 років.

Зображають святого у священницькому вбранні, у комжі й червоній стулі, з хрестом або пальмовою гілкою в руках, часто між сподвижниками-мучениками.

Покровитель рідних домівок.