Його Святість Папа Франциск: «Чим я можу допомогти Україні?»

Понад два роки тому Папа Франциск запитував себе, чим він може допомогти Україні. Звісно, заклики до молитви та солідарності були дуже часто на вустах Його Святості. Але Папа сказав, що хоче чогось особливого. І дивіться, він взяв собі за приклад такий доволі цікавий і дивний досвід Церкви, хоча й маловідомий; узяв за приклад події, які відбулися, коли зародився Радянський Союз. Тоді Апостольська Столиця допомагала зерном, пшеницею, яку посилала на величезну територію Радянського Союзу.

Що це означає? Що це показує?

Коли є якась велика політична напруга, як це було тоді, Ватикан хоче бути присутній там, де людина страждає. Політичні, релігійні, етнічні ідеї в цьому випадку не важливі; важлива людина, яка там страждає, і Бог, Який страждає у цій людині. Папа сказав: «Моя допомога – для всіх нужденних. Не лише для католиків, не лише для вірян, а для всіх, хто в потребі».

І для цього був заснований комітет, яким керували Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, протягом першого року і Едуард Кава, єпископ-помічник Львівський, протягом другого року. Це вони шукали, намагалися індивідуалізувати проекти і щоразу писали Його Еміненції кардиналу Тарксону, щоб представити проекти, і не витратили ні цента без благословіння Його Еміненції, який безпосередньо співпрацює з Його Святістю в цій справі.


Ця акція була проголошена, щоб українці не почували самотніми й покинутими. Вона була скерована до тих, що стали жертвами війни на Сході. Вона була спрямована до тих секторів, де люди просто виживали. Ми хотіли робити речі, які тривали б і мали продовження в часі, але фундаментальною метою було гарантувати цим людям можливість пережити конкретний момент.

Папа хотів, щоб цю допомогу розподіляли по-особливому.

З вікна Апостольського палацу в неділю під час молитви «Ангел Господній» Папа сказав, що буде проведена збірка у всіх церквах Європи, і результат був дуже щедрий – понад 11 мільйонів євро. До них Папа додав ще 5 мілійонів зі своїх особистих фондів. І цю збірку кожен єпископ передав нунцію у своїй країні, нунції передали до Рима, а потім ця сума надійшла нам. І весь цей час її розподіляли з дозволу Його Еміненції кардинала Тарксона. Це так коротко про акцію.

Ми дуже пишаємо тим, що змогли зробити, і трохи сумуємо, бо хотіли б зробити більше. Ми повністю занурилися в роботу; я так само перебував як по один, так і по другий бік лінії. І ми там бачили дуже великі страждання, більше болю, аніж ненависті. І це страждання виросло на інших стражданнях, які там відчувалися.


Ми повідомляли Його Святість про багато конкретних життєвих ситуацій, і деяким особам він відписав особисто.

Я хотів би вам розповісти одну історію. Спільнота в одній зоні у скрутних умовах подарувала мені, щоб я передав Папі, квітку, зроблену зі скла. Коли я був у Римі, то приніс Папі цю квітку, і Папа покликав фотографа, щоб сфотографувати жест самого передання квітки. Коли я знову був у тому селі з фотографією, то люди хотіли помістити це фото поруч із Хрестом у своїй церкві. Вони сказали: «Якщо Папа про нас не забуває, то для нас є надзвичайно велика надія». І в цьому смак, запах цієї ініціативи.


Прес-конференція в «Інтерфакс-Україна», Київ, 17 листопада 2018 року