Папа: Християни зорієнтовані до світла не бояться пітьми і смерті

На початку Святіший Отець пригадав, що в минулому всі храми були збудовані, повернутими до сходу. До сакральної споруди входилося через двері, відчинені в напрямку заходу, й прямуючи через наву, йшлося на схід. І це був дуже промовистий символ для давньої людини, своєрідна алегорія, що занепала з бігом часу.
«Ми, люди сучасності, набагато менше звикли сприймати великі знаки всесвіту, майже ніколи не звертаємо увагу на деталі такого характеру. Захід – це крайня точка сутінків, де вмирає світло. Схід, натомість, – це місце, де темрява переможена першими променями світанку та пригадує нам Христа, Сонце, що зійшло над обрієм світу з висоти», – зауважив Наступник святого Петра, додаючи:
«Древніми обрядами Хрещення передбачено, що першу частину свого визнання віри катехумени роблять повернутими на захід. У такому положенні їх запитувано: “Чи відрікаєтеся сатани, його служіння та його діл?” – А майбутні християни відповідали: “Відрікаюся!”. Тоді обертаються до апсиди, в напрямку сходу, де народжується світло, й кандидатів до Хрещення знову запитувано: “Чи віруєте в Бога Отця, Сина і Святого Духа?”. І цього разу вони відповідали: “Вірую!”».
За словами Святішого Отця, в наші часи притягальна сила цих обрядів частково втрачена, оскільки ми втратили чутливість до мови всесвіту. Звичайно, залишилося визнання віри, яке робиться, відповідаючи на запитання, передбачені обрядом Святого Таїнства. І воно залишається незмінним у своєму значенні, тобто, бути християнами означає «споглядати в напрямку світла, й надалі визнавати віру в світло, навіть і тоді, коли світ оповитий ніччю та пітьмою».
«Християни не є вільними від темряви, ні зовнішньої, ні навіть і внутрішньої. Вони не живуть поза світом, але, завдяки Христовій благодаті, отриманій в Хрещенні, вони є чоловіками і жінками, “спрямованими до світла”: вони вірують не в тьму, але в сяйво дня, вони не піддаються темряві смерті, але сподіваються світанку; вони не переможені смертю, але всією душею прагнуть до воскресіння; вони не згинаються перед злом, бо завжди покладаються на безмежні можливості добра. У цьому – наша християнська надія: Ісусове світло, спасіння, яке Ісус приносить нам Своїм світлом, спасаючи нас від темряви», – сказав Папа, додаючи:
«Ми є тими, хто вірять у те, що Бог є Отцем. І це – світло! Ми не є сиротами, ми маємо Отця, а нашим Отцем є Бог. Віримо в те, що Ісус зійшов до нас, жив таким же життям, як і ми, стаючи приятелем, насамперед, найубогіших і найслабших: це є світлом! Ми віруємо, що Святий Дух невпинно діє для добра людства та світу, і що навіть найбільші болі історії будуть переможені: в цьому – надія, яка щоранку нас пробуджує! Віримо, що кожне почуття, кожна дружба, кожне добре бажання, кожна любов, навіть оті найменші та залишені без уваги, одного дня знайдуть своє сповнення в Бозі: в цьому – сила, яка спонукає нас щодня з ентузіазмом приймати своє життя».
Далі Святіший Отець звернув увагу на ще один символ Хрещення, пов’язаний зі світлом: про вручення запаленої свічки. В обряді Західної Церкви вона запалюється від Пасхальної свічки, тобто, великої свічки, яку під час великодньої служби процесійно вноситься до темного храму, як символ Христового Воскресіння. Тож це є вказівкою на поширення Ісусового Воскресіння в житті всіх християн і пригадкою про те, що життя Церкви – це передавання світла. «Наскільки більше Ісусового світла маємо ми, християни, наскільки більше Ісусового світла в житті Церкви, настільки Церква є живучішою».
За словами Наступника святого Петра, найкращим побажанням, яким можемо обмінятися, є завжди пам’ятати про дату свого Хрещення. Тому він запитав присутніх, чи вони пам’ятають цю дату, а якщо ні, то заохотив дізнатися її та «ніколи не забувати», бо це «дата відродження, дата світла».
«Ми народилися двічі: перший раз – до природного життя, вдруге, завдяки зустрічі з Христом, у Хрестильниці: там ми померли для смерті, щоб жити в цьому світі як Божі діти. Так ми стали людьми настільки, що не можемо цього уявити. І саме тому всі ми повинні поширювати аромат єлею, яким нас було намащено в день нашого Хрещення. В нас мешкає та діє Дух Ісуса, первородного поміж багатьох братів, всіх тих, які протистоять невідворотності пітьми та смерті», – сказав Папа, підсумовуючи:
«Що за благодать, коли християнин стає дійсно “христофором”. Що означає цей вислів? Означає “носій Христа” у світі! Насамперед, для тих, які переживають ситуації жалоби, відчаю, пітьми й ненависті. Це можна зрозуміти завдяки багатьом малим деталям: завдяки світлу, яке християнин зберігає в своїх очах, від спокою, який залишається непорушним навіть під час найскладніших днів, від бажання наново любити у прямувати вперед навіть і тоді, коли зазналося чимало розчарувань».
Джерело: Радіо Ватикану
По темі:
Папа: щоб прийняти скарб Божого царства, потрібні пошук та жертва
Папа Франциск: Межа між добром і злом проходить у серці людини
Папа: Ісус запрошує обробляти ґрунт нашого серця