Перші гвардійці Папи

На початку XVI століття Папська держава безпосередньо залежала від своєї боєздатності. Король Франції й імператор Священної Римської імперії, могутні правителі італійських міст і мусульманські пірати – ось далеко не повний список тих сил, які прагнули якщо не знищити, то принаймні підпорядкувати Святий Престол. Тому про охорону володінь Понтифіки дбали не менше, ніж про душпастирство.

Юлій ІІ (1503–1513) прославився як один із найвойовничіших Пап в історії. Прагнучи захистити Папську державу, він провадив численні військові кампанії, неодноразово особисто ведучи воїнів. Саме Юлій ІІ попросив очільників Швейцарії прислати 200 воїнів для охорони його особи. І 22 січня 1506 року перші 150 бійців на чолі з капітаном Гаспаром фон Силененом урочисто принесли присягу й отримали папське благословення.

Чому швейцарці?

Папу мали охороняти саме іноземці. Це навіть не обговорювалося. В умовах постійних інтриг і боротьби за владу Юлій ІІ зовсім слушно не довіряв особисту безпеку землякам – італійцям. Але чому його вибір зупинився на швейцарцях? У цьому плані Папа насправді не був оригінальний: знамениту боєздатністю швейцарську піхоту тоді наймали на службу багато правителів Європи. Швейцарців вирізняли відвага, дисципліна й відданість наймачам. Щоправда, варто згадати, що це були жорстокі воїни – під страхом смерті у швейцарських загонах заборонялося брати полонених, тож переможеного ворога не рятували ні багатство, ні шляхетне походження. Лицарська кіннота в паніці відступала перед наїжаченою алебардами швейцарською фалангою. Такі бійці були потрібні тогочасним Понтифікам.

Війни папської гвардії

Єдиним обов’язком Швейцарської гвардії завжди була охорона Понтифіка. Тож логічно, що за понад 500 років існування гвардія майже не брала участі в бойових діях. Але траплялися й винятки.

Папа Климент VII (1523–1534) у результаті невдалої зовнішньої політики нажив собі ворога в особі могутнього правителя Священної Римської імперії Карла V. Навесні 1527 року армія імператора, значну частину якої становили німецькі найманці-протестанти, взяла в облогу Рим, а 6 травня відбулася «римська різанина». Імператорські війська увірвалися в місто, вбиваючи й калічачи мешканців, грабуючи і спалюючи будівлі. Гвардійці прийняли бій. З 189 воїнів загинуло 147, але цією жертвою було врятовано Папу. Вцілілі швейцарці зуміли доправити Климента VII до замку Святого Ангела. На згадку про цю подію 6 травня було оголошено Днем Швейцарської гвардії, і саме цього дня відбувається присяга нових гвардійців.

Відданість Папі гвардія продемонструвала й під час Другої світової війни, коли в 1944 році німецькі війська вступили до Рима. Адольф Гітлер розглядав план арешту Папи Пія XII та ліквідації Папської держави. Швейцарці відповіли встановленням кругової оборони довкола Ватикану. Вони були готові померти, але не допустити німецьких вояків до Папи. Після довгих консультацій із керівництвом СС Гітлер дійшов до висновку, що його плани щодо Ватикану й Папи недоцільні, та скасував операцію.

Сьогодення

15 вересня 1970 року, прагнучи продемонструвати мирний характер Римсько-Католицької Церкви, Папа Павло VI розпустив усі папські збройні формування. Цієї долі уникла лише Швейцарська гвардія, але в неї відібрали бойову зброю, залишивши тільки алебарди і шпаги. Проте після замаху на Папу Римського Йоана Павла ІІ в 1981 році в арсенали гвардійців повернулося сучасне озброєння. Для виконання свого обов’язку – охорони Понтифіка – вони займаються розвідкою, стережуть кордони Ватикану та входять до міжнародних програм з боротьби з тероризмом.

Нині Швейцарська гвардія – це бойове формування, яке відповідає усім сучасним стандартам. До неї належить 110 бійців – усі вони громадяни Швейцарії, які пройшли підготовку в армії. Тричі на рік (1 лютого, 1 червня й 1 листопада) відбувається ретельний відбір новобранців.

Три-чотири рази на рік гвардійці виїжджають на полігони для тренувань. Лише офіцери та унтер-офіцери зі спеціальною підготовкою можуть виконувати функції охоронців Папи Римського. Щоб нести варту біля брами Ватикану, гвардієць має відслужити щонайменше рік і скласти спеціальний іспит «Свята Анна». Через півтора роки служби можна отримати допуск до іспитів на посаду старшого зміни.

Служба у Швейцарській гвардії дуже складна фізично та психологічно. Розпорядок укладено так, щоби гвардієць дві доби служив, а добу відпочивав. Звісно, на практиці так виходить не завжди, бо на урочистостях чи в разі непередбачуваних обставин усі бійці у строю. Стояти на варті необхідно за будь-якої погоди. Крім того, гвардійцям доводиться щодня контактувати з тисячами туристів з усього світу. Їм дозволено фотографуватися з ними, але категорично заборонено розмовляти під час служби. На урочистих заходах частина гвардії одягнута в цивільний одяг для таємної охорони Понтифіка.

За мундирами епохи Ренесансу та середньовічними алебардами і шпагами приховані сучасні професійні солдати, до останнього вірні своєму обов’язку. Церемоніальні функції – тільки мала частина їхньої служби.

Павло Зінченко