Домініканські свідки віри

З 1 на 2 липня 1941 року, увірвавшись до домініканського монастиря, радянські солдати забрали 46-річного настоятеля отця Юстина Спирлака, 32-річного отця Яцека Станіслава Місюту, 31-річного отця Анатоля Адама Знаміровського й 44-річного брата Анджея Бояковського. Їх вивели на берег річки Серет, де вбили пострілами в потилицю. Свідок, який усе це бачив, розповідав, що їх вели четверо військових і двоє в цивільному (один із конвою згодом став керівником комунальної служби і 1946 року закрив храм, а потім дослужився до генерала).

Іще чотирьох домініканців: 69-річного отця Героніма Франциска Льонґаву, 84-річного брата Реґінальда Червонку, брата Методія Кароля Іваніщува та 71-річного Юзефа Вінцентовича, що належав до Третього ордену, – замордували в келіях Чортківського монастиря. Під час нападу на храм і монастирську обитель карателі вчинили погром й осквернили Пресвяті Дари.


Дізнавшись про розстріл, люди прийшли на місце трагедії та з пошаною вмочували хустки в розлиту кров, збирали просякнуті кров'ю грудки землі. Дозволу на поховання в каплиці на цвинтарі їм не дали, а наказали поховати тіла на тому самому місці до 14-ї години, погрожуючи інакше втопити їх у річці. Мешканці нашвидкуруч зробили дві великі труни й поклали в них по два тіла.

За радянських часів цю трагедію замовчували, однак старше покоління подолян зберегло й переказало правду про страшну екзекуцію, яку вчинили сталінські окупанти, перш ніж відступити з Чорткова. Навіть тоді, попри заборону, люди приходили молитися на цвинтар перед гробницею домініканців і на могили чотирьох ченців на березі річки, запалювали свічки й покладали квіти.


2 липня 1991 року останки мучеників із берега Серета було врочисто перенесено до склепу на цвинтарі. Наразі триває беатифікаційній процес, якій розпочався 10 червня 2006 року. 

Інформація про мучеників – Карина Новікова, РІСУ
Фото з сторінки отця Іринея Погорельцева OP