Щороку в середині січня, коли святкування Різдва закінчується, ми опиняємось у тому літургійному часі, який називають «звичайним періодом».
Священики повертаються до зеленого кольору шат; з неділі до неділі лунає шерег послідовних читань із Євангелія; вибираючи піснеспіви, ми вже не зважаємо на святкові особливості. А проте, якби ми пошукали в латинських Месалах чи бревіаріях або погортали сторінки літургійних книг із часів до реформ Другого Ватикансього Собору, то не знайшли б там фрази «tempus ordinarium». Натомість латиною цей період називається «tempus per annum», тобто «час протягом року».Чому ж тоді ми називаємо його «звичайним»? Замість того, щоб занурюватися в дебати щодо тонкощів перекладу з латини, погляньмо на менш відомий текст про літургію – «Єпископський церемоніал» («Caeremoniale Episcoporum»):
Крім літургійних періодів, які мають свої характерні особливості, у річному циклі є тридцять три або тридцять чотири тижні, не зосереджені на певному особливому елементові містерії Христа. Ці тижні – і насамперед неділі – присвячені скоріше містерії Христа загалом. Цей період відомий як звичайний. (гл. 13, п. 377)
У щоденному вжитку слово «звичайний» означає щось на кшталт загальновживаного, стандартного, нічим не особливого. Церква говорить нам, що «звичайність» звичайного періоду – це святкування «містерії Христа загалом». Інакше кажучи, нормальне життя Церкви – це таємниця Ісуса Христа, яку Він Сам вливає в наше життя через Літургію. Під час Великого Посту ми зосереджуємося на випробуваннях Ісуса, на стражданнях і муках, яких Він зазнав. Під час Великодня споглядаємо славне життя у Воскресінні та майбутньому світі. В Адвент готуємося до величного і страшного другого пришестя й до святкування першого. На Різдво вдивляємося в таємницю Втілення Вічного Сина. Звичайний період не має такої спеціалізації, але розширює наш погляд до споглядання всього Христа, Який присутній у кожній із цих таємниць і діє в сьогоденні.
Отже, що ми робимо «звичайного» у звичайний період? Святкуючи всю повноту таємниці Христа, ми згадуємо, що Він не зводить Своєї благодаті до мізерності, обмежившись дарами на Великий Піст, чи Великдень, чи інший окремий тиждень року. Звичайний період – це не безглуздий відтинок часу між Різдвом і Великоднем, наповнений випадковими святами, які просто не пасують деінде. Це час, коли ми вчимося жити у благодаті як у новій нормі, аби вся таємниця Христа охопила кожен аспект нашого життя. Це не святість зводиться до нудного рівня «звичайного». Це «звичайне» підноситься до масштабів таємниці Святості.
Бр. Елайджа Дубек ОР, 10 січня 2018 року. Журнал «Домінікана».
Ми знову чуємо про обітницю отримання Духа, який є духом правди про Бога і про тебе. Ця правда може тобі не сподобатися, саме тому вона є тимчасово закритою для тебе. Бог чекає моменту, коли настільки Йому довірятимеш, що не будеш боятися її прийняти і виконати. Даремно світ намагається себе зрозуміти. І це йому не вдається, адже не хоче пізнати Бога. Це трагедія, яка проявляється у відмові від усього, що нагадує Бога. На жаль, подібна ситуація веде до смерті, бо лише Бог є життям.
Літургія на кожен день, 5 травня, субота
Літургія на кожен день, 4 травня, п'ятниця
Літургія на кожен день, 6 травня, неділя
Літургійний зошит Літургія на кожен день, 3 травня, четвер Нам часто здається, що вірити в Христа легко, а також легко прийняти Його жертву на хресті. На практиці видно, наскільки наша віра є теоретичною. Ще важче нам повірити в божественність Ісуса. У те, що Його людськість обожнена, тобто, кожен Його вибір є вибором Отця, Його вчинки є присутністю Отця, Його жертва є знаком любові Отця. Ми не можемо і не вміємо чинити те, що чинить Христос, тому Він нам пропонує себе як дорогу, правду і життя.
Схожі новини
