2 листопада – спомин усіх померлих вірних

«У часи стародавньої Церкви - Грецької і Латинської - цей вираз мав два значення: як визнання спільної участі в тому, що святе (участь в Євхаристії – Пресвятих Дарах), і як визнання спільнотою єдності між собою всіх «святих»- і тих, що намагаються в святості жити на землі, і тих, котрі вже перебувають у повноті єдності з Богом, які страждають за свої провини в чистилищі, і тих, абсолютно святих - спасенних на небі» (Анджей Зубербір, «Знаю, у що вірю»).

Що ми робимо в День спомину померлих? В цей день, а якщо не маємо такої можливості, то в найближчі дні, прийнято відвідувати кладовище і там молитися за померлих. Є люди, які пішли з цього світу і були для нас близькими. Ми відвідуємо їхні могили і наводимо там порядок. Може так трапитися, що місця захоронення близьких нам людей знаходяться не там, де ми живемо, і ми не можемо туди поїхати. Можливо, ми взагалі не знаємо, де вони поховані. Можна тоді відвідати найближчі кладовища, щоб там помолитися і подбати про занедбані поховання. Неприпустимо приносити і вживати на кладовищі їжу та алкогольні напої, а також класти їх на могили.

Достойним спогадом про померлих - є запалена на могилі свічка і принесені квіти, а насамперед - молитва за упокій душі померлих. Молитви за померлих можуть бути різними. Найбільш досконалою молитвою є Свята Меса. Тому слід просити священиків про те, щоб жертвували Святу Месу за конкретних покійних. Часом це спільні Меси, коли прохання різних віруючих про молитву з'єднуються разом. В парафіях переважають так звані індивідуальні Меси, тобто які жертвуються на прохання однієї особи. Буває, що в якомусь приході кількість людей, які просять про відправу є більшою, ніж кількість Мес. В такому випадку слід звернутися до іншого священика, який має можливість відправити Месу в іншому храмі. Тоді ми молимося за наших померлих там, де нам зручно, а Меса відправляється в іншому місці. У Латинській Церкві існує традиція здійснювати тридцять Мес протягом тридцяти днів підряд за померлу особу. Такі Меси називаються «григоріанськими». Молячись за померлих, ми не тільки доручаємо їх Богу, але і підкріплюємо свою надію на зустріч з ними в небі.
Не варто забувати про практику відпустів, які ми можемо жертвувати за себе або за померлих. На сповіді нам прощаються гріхи, але залишається ще покарання за них. З цією тимчасовою карою стикаються померлі, які знаходяться в чистилищі.

«Використання відпустів допомагає зрозуміти, що, покладаючись тільки на свої сили, ми не зможемо виправити вчинене зло і що гріхи кожного є збитком всієї громади» (Бенедикт XVI, Sacramentum Caritatis п. 21).

Відвідавши цвинтар і помолившись за померлих з 1 по 8 листопада включно і виконавши інші звичайні умови (перебування в стані освячуючої благодаті, прийняття Причастя, молитва в намірах Папи), можна отримати повний відпуст, пожертвувавши його за померлих. В один день можна отримати тільки один повний відпуст, при цьому віруючий не повинен мати прив'язаності до гріха.

О. Кирил Бардонов

Джерело - Сatholic.by