«Якщо хочеш миру, трудися на користь справедливості» – Папина проповідь у Чилі

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Як зауважив проповідник, вже перші слова прочитаного євангельського уривку «Побачивши натовп», вказують на настанову, з якою Ісус виходить нам назустріч. «Першою настановою Ісуса, – зауважив він, – є бачити, вдивлятися в обличчя Своїх. Ці обличчя пробуджують Божу материнську любов. Не ідеї чи концепції зрушували серце Ісуса, але людські обличчя».

Із цієї зустрічі між поглядами Учителя та учнів, які йшли за Ним, зродилися «Блаженства», що є «горизонтом, до якого ми запрошені прямувати». Вони не походять від «пророків нещастя», що сіють розчарування, ані із «міражів, які обіцяють миттєве щастя».

«Блаженства, – підкреслив Святий Отець, – народжуються зі співчутливого серця Ісуса, що зустрічається з серцями людей, які прагнуть, жадають блаженного життя, які знають страждання, розгубленість та біль, що виникає тоді, коли “земля тремтить під ногами” чи “затоплюються мрії”, а праця всього життя руйнується; але яким ще більше відома стійкість та боротьба за те, щоб прямувати далі, які краще за інших знають, що таке відбудовувати й розпочинати заново». А чилійське серце, за його словами, є «експертом» нових початків, підводячись після багатьох катастроф. І до такого серця звертається Ісус, пропонуючи блаженства.

Як зауважив далі Папа, джерелом блаженств є не критиканство та порожні гасла тих, «які вважають, що все знають, але не хочуть нічого робити», блокуючи «будь-які можливості започаткувати процес перемін». Блаженства народжуються із «милосердного серця, яке не втомлюється сподіватись».

«Ісус, називаючи блаженним убогого, заплаканого, пригнобленого, милосердного, викорінює паралітичну непорушність тих, хто вважає, що речі неможливо змінити, хто перестав вірити у змінювальну силу Бога Отця та у своїх братів, особливо – в найуразливіших і відкинутих, мов непотріб, – вів далі проповідник. – Ісус, сповіщаючи блаженства, приходить щоб сколихнути оту негативну покірливість, звану резиґнацією, яка спонукає нас вважати, що зможемо жити краще тоді, коли зуміємо уникнути проблем, втікатимемо від інших, коли ховатимемося чи замикатимемося в своєму комфортному існуванні, коли позасинаємо в заспокійливому споживацтві».

Святий Отець назвав блаженства «новим днем» для тих, які не перестають покладатись на майбутнє, не перестають мріяти. Блаженні ті, хто піддається спонукам Святого Духа й трудиться та змагається на користь «нового дня» для своєї батьківщини, на користь миру, бо «їхнє Царство Небесне». Ісус називає блаженними тих, «які анґажуються у справу примирення».

«Блаженні ті, які здатні забруднити руки й трудитися над тим, щоб інші жили в мирі. Блаженні ті, хто старається не робити поділів. Таким чином, блаженство робить нас будівничими миру, запрошує працювати, аби дух примирення завойовував простір серед нас. Хочеш радості? Прагнеш щастя? Щасливі ті, які трудяться на користь того, аби інші могли мати радісне життя. Прагнеш миру? Працюй на користь миру», – заохотив Папа, цитуючи слова одного з місцевих архієпископів кардинала Енрікеса, який у проповіді 1977 року мовив: «Якщо хочеш миру, трудися на користь справедливості», яка, за його словами, «вимагає, щоб до кожної людини ставитися як до людини».

Як зауважив Святий Отець, єдиним способом будувати мир є сіяти його «силою близькості», тобто, виходити з дому й дивитись в обличчя, «виходячи назустріч тому, хто переживає труднощі, з ким повелися не як з людською особою, не як з гідним сином цієї землі». Адже миротворець знає, що не вистачить сказати, що я, мовляв, не чиню зла нікому, бо як навчав святий Альберто Уртадо, «Дуже добре не чинити зла, але дуже погано не робити добра».

За темою:
Папа: Майбутнє країни залежить від того, як народ і його влада вміють слухати
Другий день Папи в Чилі: місця, історія, події
Перші Папині вітання, обійми й несподіванки на чилійській землі