8 липня - довільний спомин святого Йоана з Дуклі

Йоан народився в Дуклі (Польща) на початку XV століття. Точної дати його народження не відомо. Про батьків Йоана відомо лише, що були міщанами.
Йоан вже з молодих літ вів пустельницький спосіб життя у недалеких лісах у підніжжя Чергівських гір. До сьогоднішнього дня на відстані декількох кілометрів від Дуклі знаходяться пустельня і дерев'яний костел, побудований  під покровительством святого Йоана з Дуклі на місці, де він самотньо вів богобоязливе життя.
Ми не знаємо причин, чому Йоан залишив пустель і вступив у монастир конвентуальних францисканців у ближньому Кросні, в 1434-1440 роках у віці 25-30 років. Після новіціату і складення монаших обітів відбув канонічні навчання і пізніше отримав священицькі свячення. Це мали бути солідні навчання, оскільки Йоана  відразу призначили на посаду проповідника. У францисканських монастирях таку посаду доручають священикам, винятково здібним і внутрішньо зрілим. Цього вимагав у регулі святий Франциск з Ассізі, засновник ордену.
Упродовж багатьох  років Йоан виконував також обов'язки гвардіана, тобто настоятеля монастиря в Кросні та Львові. Врешті доручено йому обов’язки кустоша кустодії, тобто цілої Львівської області. Після завершення цього служіння йому знову доручають обов’язки  проповідника у Львові.
У 1453-1454 роках, на запрошення короля Казимира Ягєлончика та краківського єпископа кардинала Збігнєва Олєсніцкого, у Польщі перебував святий Ян Капістран, реформатор францисканського чернецтва. Заклав монастирі обсервантів, тобто францисканців суворого дотримання регули в Кракові (1453) і у Варшаві (1454). У 1461 році обсерванти заснували монастир у Львові.
Йоан з Дуклі спостерігав за життям обсервантів і зміцнювався їх ревністю. Вирішив до них вступити. До 1517 року францисканці конвентуальні та обсерванти мали спільного генерального настоятеля. Однак перехід з одного ордену до другого визнають завжди за вид дезертирства. Крім того в ордені обсервантів існували правила, що ускладнювали прийняття ченців конвентуальних через побоювання про зменшення карності та орденського духу. Отець Йоан повинен був бути добре відомим, оскільки прийнято його без вагання. Зрештою, трапилася добра нагода. З Чехії прибув провінціал францисканців конвентуальних, якому підлягав Йоан. Він попросив провінціала, щоб той дозволив йому вступити до обсервантів. Провінціал, судячи, що Йоан хоче відвідати когось у монастирі обсервантів, охоче погодився. Коли ж помітив свою помилку, не міг вже змусити Йоана, повернутися. Було це імовірно в 1463 році.
Хоч о. Йоан був тоді вже старший (мав близько 60 років), прожив в обсервантів ще 21 рік. Короткий час перебував в Познані, щоб потім повернутися до коханого Львова і там провести решту життя. Тут доручено йому обов’язки проповідника і духівника. Вкінці життя втратив зір. Як доробок багатьох років проповідницького служіння залишив збірку проповідей, які зникли. Закоханий в молитві, присвячував для неї довгі години. Для докладного знайомства з конституціями нового ордену вчитувався у них уважно, а коли втратив зір, просив, щоби йому читав семінарист, бо хотів їх вивчити напам'ять. До сліпоти долучилася до того ж хвороба безсилля ніг.
Йоан відійшов до Господа у львівському монастирі 29 вересня 1484 року. Поховано його в монастирському костелі, в орденському хорі, за великим вівтарем. Переконання про святість священика було таке загальне, що зараз же після його смерті вірні почали збиратися поблизу його могили і молитися до нього про потрібні благодаті. У 1487 році обсерванти виклопотали в Папи Римського, Інокентія VIII дозвіл  «підняти тіло», що дорівнювало дозволу на віддавання йому публічної шани. Дозвіл привіз з собою з Рима комісар генерала ордену о. Людовик де ля Торре, але сам акт перенесення відбувся лише в 1521 році. Нову могилу розміщено над підлогою в пресвітерії по правій стороні.
До 1946 року труна з реліквіями Йоана з Дуклі знаходилася у Львові, до 1974 року знаходилася в храмі обсервантів в Жешуві, тепер знаходиться в Дуклі.
Численні благодаті, отримані за заступництвом слуги Божого, стягували до його могили не тільки католиків, але також православних і вірменів. Коли в 1648 році Львів був врятований під час облоги через Богдана Хмельницького, приписували це заступництву Йоана з Дуклі, тому що люди палко молилися до нього з проханням про допомогу. Канонічний процес розпочався в 1615 році. Прохання про беатифікацію послав до Рима король Зиґмунд III Ваза і польські єпископи, як також багато сенаторів. Процес, який багато разів переривали, був врешті в 1731 році щасливо закінчений. На підставі безперервного культу, яким слуга Божий радів, Папа Климент XII в 1733 році оголосив отця Йоана блаженним, визначаючи день його свята 19 липня. Той термін, ще кілька разів переносився, реформа літургійного календаря в Польщі в 1974 році встановила на 3 жовтня. Після канонізації однак перенесено його на день 8 липня.
У 1739 році на прохання короля Августа III Саса, єпископів і кафедрального капітулу також львівського магістрату Папа Климент XII оголосив бл. Йоана з Дуклі покровителем Литви. Папа Бенедикт XIV надав повний відпуст на щорічну урочистість бл. Йоана для костелів обсервантів у Польщі (1742). Вже в році 1754 король Август III Сас звернувся до Рима з проханням про канонізацію бл. Йоана з Дуклі. Прохання відновив король Станіслав Август Понятовскі в 1764 році, зробив це також польський сейм. Однак неволя перервала процедури. Лише в році 1957 польський єпископат звернувся до Святої Столиці з повторним проханням. Канонізація відбулася в Кросні, яку звершив Папа Римський святий Йоан Павло II під час свого візиту 10 червня 1997 р.
franciszkanie