Папа католикам Румунії: Поширюйте культуру зустрічі

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Марія, Яка прямує

Пресвята Діва Маріє прямує з Назарету до дому Захарії та Єлисавети. Це перша із численних подорожей Пресвятої Богородиці, про які розповідає Святе Письмо. Вона йтиме з Галилеї у Вифлеєм, де народить Ісуса; втікатиме в Єгипет, аби врятувати Дитятко перед Іродом; щороку йтиме в Єрусалим на свято Пасхи і піде за Своїм Сином на Голготу. За словами Святішого Отця, всі ці подорожі мають одну важливу особливість: жодна із них не є простою, але вимагає сміливості та терпеливості.

Пресвята Богородиця знає про наші труднощі. Вона є нашою сестрою під час наших життєвих мандрівок; Вона має досвід таких виснажливих подорожей, тому знає, як подати нам руку на нерівній дорозі, перед найкрутішими життєвими поворотами. Як добра Матір, Вона знає, що любов прокладає собі дорогу маленькими повсякденними речами. За допомогою любові, ніжності й материнської винахідливості Їй вдалося перетворити стайню у дім для Ісуса Христа.

«Споглядання Марії дозволяє нам звернути погляд на багатьох жінок, матерів і бабусь цих з земель, які, жертвенно й непомітно, із самовідреченням і відданістю формують сьогодення і тчуть мрії про завтрашній день», – наголосив Глава Католицької Церкви, додаючи, що ці жінки не бояться “засукати рукави” та взяти на свої плечі різні труднощі, аби лише допомогти своїм дітям і всій родині прямувати вперед життєвою дорогою, «проти надії сподіваючись». Споглядаючи Пресвяту Богородицю та багато материнських облич, відчуваємо та зміцнюємо простір надії, яка зроджує та відкриває майбутнє.

Марія, Яка зустрічає

Марія зустрічає свою родичку Єлисавету, яка, вже в похилому віці завагітніла (див. Лк. 1, 39-56). Незважаючи на вік, вона є тією, яка пророкує про майбутнє, бо Святий Дух сповнив її. (див. Лк. 1, 41). Юна Марія йде, щоб зустрітись із похилою віком Єлисаветою, отож, молода жінка прямує назустріч своєму корінню, а похила віком пророкує та дає молодій майбутнє. «Таким чином молоді й літні зустрічаються, обіймаються та здатні пробудити одні в одних краще, що вони мають. Це є чудом, що викликане культурою зустрічі, де нікого не відкидають, ані не вішають ярлики, а, навпаки, кожного вітають, бо він потрібний, щоб об’явити Господнє обличчя», – мовив Єпископ Риму.

Вони не бояться прямувати разом, бо коли так відбувається, Господь приходить, аби творити чуда серед Свого народу. Як підкреслив проповідник, Святий Дух є Тим, Хто додає нам сміливості вийти поза нас самих, з наших обмежень, навчаючи нас бачити поза зовнішністю та даруючи нам вміння добре говорити про інших, тобто, – благословляти. «Саме культура зустрічі спонукає нас, християн, досвідчувати чудо материнства Церкви, яка шукає, захищає та об’єднує своїх дітей», – мовив далі Папа, додавши, що у Церкві, коли зустрічаються різні обряди, залишаючи позаду другорядні справи та думаючи про Божий народ, стаються великі речі. Тому, блаженні ті, що мають сміливість творити зустріч та єдність.

Бог серед Свого народу

Пречиста Діва Марія, Яка йде та зустрічає святу Єлисавету, пригадує нам, де Господь забажав оселитись та жити, де Його санктуарій і де ми можемо почути Його пульс, – серед Його народу. Також і до нас скерований заклик пророка Софонії, аби ми не боялись, не опускали рук, адже Господь є серед нас (див. Соф. 3, 16-17). «В цьому полягає християнська таємниця: Бог перебуває між нами як потужній Спаситель. Ця впевненість, як і для Пресвятої Діви Марії, дозволяє нам співати та радіти. Марія радіє, бо Вона є Тієїю, Яка носить Еммануїла, Бога-з-Нами», – підкреслив Святіший Отець, пригадуючи, що бути християнином є радістю у Святому Дусі. Без радості ми є паралізованими, рабами свого смутку.

Часто проблемою віри є саме відчутність радості. «Коли ми живемо в недовірі, замкнуті в собі, то суперечимо вірі, бо замість того, аби відчувати себе дітьми, для яких Бог робить великі речі, зводимо все до власних проблем і забуваємо, що ми не є сиротами: ми маємо Отця серед нас, потужного Спасителя», – додав Папа, ставлячи в приклад Пресвяту Богородицю, Яка а Своїй покорі раділа великим речам, які Всевишній довершив у Її житті.

Свідки віри румунської землі

Вселенський Архиєрей також пригадав великих свідків віри румунської землі, які були простими людьми, проте, ввірились Господеві навіть під час переслідувань та труднощів. «Вони не поклали своєї надії на світ, але на Господа й, таким чином, прямували вперед. Хочу подякувати цим покірним переможцям, тим святим нашим ближнім, які вказують нам шлях. Їхні сльози не були безплідними, а стали молитвою, яка піднялась до Неба та зросила надію цього народу», – мовив Папа, додавши на закінчення: «Також і ми, як і Вона, не біймося бути носіями благословення, якого потребує Румунія. Будете ви тими промоторами культури зустрічі, яка заперечує байдужість і поділ та дозволить цій землі гучно оспівувати Господні милості».