Папа: Наше покликання – палати, а не згаснути, як попіл

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Великий Піст полягає в тому, щоби наново відкрити, що ми покликані бути полум’ям, а не попелом, що ми призначені до свободи дітей, а не до рабства речей. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Меси з нагоди початку Великого Посту.

Увечері 6 березня 2019 року він, за давнім звичаєм, прибув на Авентинський пагорб Рима, аби розпочати цей період літургійного року разом із чернечими спільнотами. Богослужіння розпочалось у бенедиктинській базиліці святого Ансельма, із якої учасники молитви пройшли покаянною ходою до базиліки святої Сабіни. Там Папа очолив Євхаристію з обрядами Попільної середи.

Повернутися до Господа

«Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст», – закликав Господь через пророка Йоіла. Коментуючи перше читання, Його Святість зазначив, що голос цієї сурми має на меті «сповільнити наше життя, яке завжди поспішає, але часто не надто добре знає куди». Це заклик зупинитися і сягнути до суттєвого, «постувати від надмірного, що розсіює». І це звучання «будильника для душі» супроводжується «коротким і палким» Господнім закликом: «Поверніться до мене!»

«Великий Піст – це час для того, щоби віднайти життєвий маршрут. Бо на життєвій дорозі, як і на будь-якому іншому шляху, по-справжньому важливо не втратити з поля зору мету. Коли ж, натомість, головним зацікавленням під час подорожі стає розглядання пейзажів чи зупинка на перекуску, то не зайдемо далеко. Кожен із нас може запитати себе: чи на життєвій дорозі я шукаю маршрут? А чи вдовольняюся жити одним днем, переймаючись лише добрим самопочуттям, розв’язанням якоїсь проблеми й тим, щоб трохи розважитися? Який мій маршрут? Пошуки здоров’я, яке сьогодні чимало людей ставить на перше місце, але яке раніше чи пізніше промине? Може, блага й добробут? Але ж не для цього ми живемо в світі. Поверніться до мене, каже Господь. До мене. Господь є метою нашої подорожі світом. Маршрут потрібно прокладати до Нього».

Визволитися від ілюзій

Як зауважив Його Святість, знак попелу на чолі покликаний допомогти нам віднайти маршрут, спонукаючи замислитися над тим, «що носимо в голові». Наші думки часто перейняті минущими речами, тож дрібка попелу призначена для того, щоб «делікатно і правдиво» сказати нам, що від численних речей, за якими щоденно ганяємося, «нічого не залишиться».

«Панівна сьогодні культура показності, що спонукає жити для речей, які проминають, є великим обманом. Бо це немовби спалах полум’я: після нього залишається лише попіл. Великий Піст – це час, аби визволитися від ілюзії, яка змушує гнатися за попелом. Чотиридесятниця полягає в тому, щоби наново відкрити, що ми призначені бути завжди вогнем, а не попелом, що відразу гасне; для Бога, а не для світу; для вічності неба, а не для земного обману; для свободи дітей, а не для рабства речей», – наголосив Папа.

Три етапи

Для цієї «подорожі повернення до суттєвого» Євангеліє пропонує три етапи, якими Ісус закликає пройти «без лицемірства»: це молитва, піст і милостиня, що повертають нас «до єдиних трьох реальностей, які не проминають».

«Молитва наново пов’язує нас з Богом, милосердна любов – з ближнім, а піст – з собою самими. Бог, брати, моє життя – це три дійсності, які не перетворяться в ніщо, в які потрібно інвестувати. Ось куди Чотиридесятниця спонукає нас скерувати свій погляд: до Висот через молитву, що визволяє від горизонтального, мілкого життя, в якому знаходиться час для себе, але забувається про Бога. А тоді – на іншого через милосердя, що визволяє від марноти посідання, від думки про те, що справи йдуть добре, якщо добре мені. Врешті, запрошує заглянути всередину себе через піст, що визволяє від прив’язаності до речей, від світськості, яка знечулює серце».

Звільнити серце від марноти

За словами Папи, наше серце завжди кудись спрямоване. Тому Ісус сказав: «Те твій скарб, там буде твоє серце». Воно, немов магніт, намагається пристати до чогось. І якщо прив’язане лише до «земних речей», то раніше чи пізніше «стане невільником»: речі, призначені служити нам, перетворюється в те, чому служимо.

«Зовнішній вигляд, гроші, кар’єра, розваги: якщо живемо задля них, вони стануть ідолами, які користуються нами», – мовив Папа, додаючи, що, натомість, прив’язуючись до чого, що не проминає, «віднаходимо себе самих і стаємо вільними». Тож Великий Піст – це «час благодаті», призначений для того, щоб звільнити серце від марноти.

Зосередити погляд на Розп’ятому

«На чому, отже, слід зосередити погляд впродовж велокопосного шляху? Це просто: на Розп’ятому. Ісус на хресті – це життєвий компас, який спрямовує нас до неба. Убогість дерева, мовчання Господа, Його обнаження задля любові показують нам необхідність простішого життя, вільного від надмірної гонитви за речами. Ісус із хреста навчає нас сильної відваги відречення. Бо обтяжені громіздкими тягарями ніколи не рушимо в дорогу», – сказав Його Святість, підсумовуючи:

«Чи важко жити так, як Він вимагає від нас? Так, важко, але це веде до мети. Нам це показує Чотиридесятниця. Вона починається з попелом, але веде до полум’я Пасхальної ночі, щоб відкрити, що Ісусове тіло в гробі не стало попелом, але славно воскреснуло».

Обряди Попільної Середи

Після проповіді й короткої призадуми, Папа Франциск поблагословив попіл, після чого розпочався покаянний обряд, властивий цьому богослуженню. Попіл на голову Його Святості наклав кардинал Йозеф Томко, вислужений префект Конгрегації Євангелізації народів, що носить кардинальський титул базиліки святої Сабіни. Далі Папа здійснив цей зворушливий обряд над кардиналами і своїми найближчими помічниками, в той час, як священики – над усіма учасниками Святої Меси.