13 жовтня – довільний спомин блаженного Гонората Козьмінського

Навчався в місцевій середній школі, з якої рано перейшов до гімназії. Через переїзд родини до Плоцка закінчив навчання вже в тутешній гімназії; на той час йому було тільки 15 років. Прагнучи піти слідами батька, будівельника, вступив на будівельний факультет Варшавської школі мистецтв. Криза віри, яку переживав тоді юнак, поглибилася після батькової смерті.

1846 року хлопця звинуватили в участі в заколоті проти російської влади й кинули до в’язниці. Тут він пробув майже рік, захворів на тиф і пережив духовну боротьбу, яка закінчилась глибоким наверненням на Урочистість Успіння Діви Марії. Щойно його звільнили, Вацлав пішов на загальну сповідь, а згодом, після зустрічі з духовним керівництвом капуцина отця Прокопа Латинського, вирішив присвятити життя Богові.

У капуцинському монастирі він узяв ім’я Гонорат, навчався теології. 1850 року склав вічні обіти, а 1852 був висвячений на священика. Віддано й невтомно працював, особливу увагу звертаючи на проповідування й душпастирську працю, вшановував Діву Марію й поширював травневі богослужіння та молитву Розарію.

1864 року, коли царська влада скасувала монастирі, капуцини перебралися до Закрочими, але без права проповідувати. Проте Гонорат діяв підпільно, сповідаючи людей і шукаючи апостолів Христа. У сповідальні він створив 26 спільнот, половина з яких розвинулась у чернечі безгабітові згромадження. За основу для їхнього життя блаженний узяв устав свято Франциска для світських, скеровуючи своїх послідовників проповідувати в різні сфери суспільного життя.

Помер 16 грудня 1916 року, беатифікований 1988 року,

Зображують блаженного Гонората в капуцинському габіті, використовують фотографії. Атрибути – розп’яття, Біблія, стула.